"Слава Україні! Рідні мої! Я мріяла побачити ваші очі, я мріяла відчути ту силу, яка все змінила. Я мріяла доторкнутися до кожного з вас, щоб підтримати в цю складну хвилину. Ви герої! Ви - найкраще, що є в України. Слава Україні!
Коли я приїхала до Києва, перше, що я хотіла зробити, - я хотіла заїхати на барикади на вулицю Грушевського. І просто доторкнутися до цих каменів, до цих мішків, відчути, як наші хлопці і дівчата, які стояли вперше там на Грушевського, - як вони готові були віддати своє життя без сумнівів за Україну. І віддавали. Це святі місця. Вони завжди будуть нашим натхненням і нашої енергією.
Я переконана: коли снайпери пускали свої кулі в серця наших хлопців - ця куля була пущена в серці кожного з нас. І ця куля залишиться в кожному з нас назавжди. І якщо ті, хто це організував, хто це зробив, не будуть покарані найгіршим, найсуворішим судом, ми нічого не будемо коштувати. Якщо дамо піти їм від відповідальності. Якщо пробачимо тих, хто пустив кулю в серце нашим героям - буде ганьба на віки!
Я хочу, щоб ви також знали, що кожну хвилину, коли ви стояли на барикадах і коли падали люди замертво, я стратила себе за те, що я не з вами, що ця решітка не дає мені можливість стояти з вами, щоб не допустити цього . Я переконана, що ми мали можливість зробити все мирним шляхом і домогтися того ж результату. Але хлопці полягли. За те, щоб ми могли покінчити з ерою диктатури раз і назавжди. Щоб ми знали. Коли кожен чиновник і кожен політик тільки подумає зрадити вас - щоб ці хлопці були перед очима у кожного. Тому що тоді зрадити зможуть лише нелюди.
І коли ви стояли на барикадах з ось цими дерев'яними щитами проти куль снайперів, проти Калашникова, коли наші хлопці прикривали себе цими щитами і йшли вперед, розуміючи, що йдуть на загибель - це нація, яку не можна буде підкорити. Народ, який ніхто ніколи не поставить на коліна і не викреслить життя. Більше ніхто не буде будувати Межигір'я, поки ви збираєте копійки на лікування дітей і на нормальне життя. Більше ніхто цього не зробить, тому що ви не дозволите. Тому що ваша сила непереможна.
І коли я побачила, як впав перший наш герой за цим дерев'яним щитом, і, коли начебто все решта пішли назад, але побачили, що він впав; і коли наші хлопці, абсолютно нічим не озброєні, поверталися на лінію вогню, щоб забрати свого побратима з поля бою, - я плакала і молилася за те, що ми всі народилися на цій землі.
Я молилася, що я частина вас. І що у мене є гордість за тих людей, які на це здатні. Коли наші медики, які під кулями, які під кийками, які практично нічим не були захищені, об'єдналися і побудували операційні, щоб захистити наших людей, коли їх з лікарень напівживими витягали, я сиділа і думала, що немає більшого щастя, ніж народитися серед вас і жити серед вас, бо ви - найкращі.
Вам не до душі підписана мирова угода. Воно було не до душі всім, я переконана, і лідерам опозиції. Але ви захотіли зробити так, щоб воно не працювало і воно не запрацювало. Це ваше досягнення.
У України відкриті рани. І сьогодні, крім вас, їх ніхто не залікує. Нам потрібно відчути цю відповідальність.
І сьогодні всі мають право брати участь в будівництві нової, сильної, європейської по-справжньому, нарешті, країни. Я вірю в те, що з цього моменту країни, якої ви не хочете, більше не буде. І я хочу зараз сказати вам, що я для вас стану гарантом в першу чергу того, що вас ніхто не зрадить, ніхто більше не піде по шляху, до якого звикли політики. Ви знаєте, на жаль, політика іноді буває великим театром. Я буду гарантом того, що ви будете знати, що за лаштунками. Тому що театр - це несправжнє. Сьогодення - то, що робиться там. Я, як один з політиків, не просто каюсь. Я прошу у вас, низько вклоняючись, прощення.
Я хочу зараз вибачитися перед вами за всіх політиків. Не має значення, в яких вони партіях. Не має значення, які у них пости, коли вони їх займали - раніше або зараз. Я хочу сказати вам, що політики до сьогоднішнього дня були вас не гідні. Вони не були гідні жодної краплі крові, яку ви пролили за Україну. І я хочу зробити все, щоб ви побачили інших - інших політиків, посадових осіб, чиновників. Щоб ви були невід'ємною частиною будівництва нової України. Щоб ваші ідеї, ваша сила, ваша здатність працювати, ваш патріотизм, ваша моральність і ваша честь були запорукою чесності нового управління країною. І ми це зробимо, повірте мені.
І ще. Я думаю, ми зараз повинні подбати - ви, в першу чергу, адже нікому не вірять, крім вас, вам сьогодні вірить вся країна. Де б не жили і не перебували люди, вони хочуть від вас гарантій, що наша країна не розпадеться на шматки, що наша країна не буде політиками з-за кордону розтягнули на окремі губернії. Ви можете виступити гарантами цього. І це єдина гарантія, яку сьогодні сприймуть і якій повірять всі інші. Рідні мої! Не тільки Україна сьогодні має можливість будувати своє життя ».