Засобом забезпечення повернення кредиту можуть бути також гарантія та порука. Банківська гарантія являє собою забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань, які перебувають в тому, що банк, інша кредитна установа або страхова організація (гарант) дають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов'язання сплатити кредитору принципала (бенефіціару), відповідно до умов дається гарантом зобов'язання, грошову суму при представленні бенефіціаром письмової вимоги про її сплату. Банківська гарантія відрізняється від інших способів забезпечення виконання зобов'язань.
По-перше, наявність особливого суб'єктного складу учасників відносин, пов'язаних з банківською гарантією. Гарантом можуть виступати тільки банки, інші кредитні установи або страхові організації. Особа, яка звертається до гаранта з проханням про видачу банківської гарантії (принципал), є боржником в основному зобов'язанні, виконання якого забезпечується банківською гарантією. Суб'єкт кредитних відносин, наділений правом пред'являти вимоги до гаранта (бенефіціар), є кредитором в основному зобов'язанні.
По-третє, безумовний обов'язок гаранта сплатити за письмовою вимогою бенефіціара ту суму, яка була передбачена гарантією. Така вимога бенефіціара має містити вказівку на допущене принципалом порушення основного зобов'язання та має бути представлено гаранту в письмовій формі до закінчення визначеного в гарантії строку. Завдання гаранта лише визначити, чи відповідають вимога бенефіціара та додані до нього документи умовам гарантії. Відмова гаранта в задоволенні вимоги бенефіціара допускається лише в ситуації, коли така вимога не відповідає умовам гарантії (наприклад, за сумою), або надано гаранту за межами встановленого в гарантії терміну. Навіть в тих випадках, коли гаранту стало відомо, що забезпечене гарантією зобов'язання вже виконано боржником або припинено, він не наділений правом відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог.
По-четверте, обмежений перелік підстав припинення банківської гарантії, які або пов'язані з належним виконанням гарантом свого зобов'язання, або з одностороннім волевиявленням самого бенефіціара. Передбачено чотири підстави припинення банківської гарантії: сплата бенефіціару суми, на яку видано гарантію; закінчення визначеного в гарантії строку, на який вона видана; відмова бенефіціара від своїх прав за гарантією і повернення її гаранту; відмова бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов'язань.
Специфіка банківської гарантії доповнюється правилом про безвідкличну банківську гарантію і її безкоштовне характер у відносинах між гарантом і принципалом. Відзначені характерні риси банківської гарантії роблять її одним з найнадійніших забезпечень виконання зобов'язань. У цьому її привабливість для кредиторів, що може привести до більш широкого застосування банківської гарантії з метою забезпечення виконання зобов'язань.
Як форма забезпечення повернення кредиту може виступати також гарантія юридичних або фізичних осіб. Банк приймає гарантії тільки від надійних, фінансів стійких юридичних і фізичних осіб. Тому він в попередньому порядку повинен переконатися в їх спроможності, як у фінансовому плані, так і з точки зору готовності виконати свої зобов'язання при настанні гарантійного випадку. При цьому застосовується диференційований підхід.
Гарантії бувають незабезпечені і забезпечені. Незабезпечена гарантія приймається на основі довіри, оскільки зв'язки з принципалом підтримуються давно і репутація у нього бездоганна. Від усіх інших контрагентів необхідно вимагати доказів надійності та подання забезпечення. Вони, в свою чергу, вимагають індивідуального підходу. Так, по відношенню до фізичних осіб можна скористатися даними про їх майно і доходи. Що стосується суб'єктів господарювання, то методика визначення платоспроможності підприємств банкам відома, є також методики визначення фінансового стану банків, страхових компаній, фондів.
Якщо фінансове становище принципала викликає сумніву, банк повинен вимагати забезпечення його гарантій заставою майна. Що стосується з'ясування готовності гаранта виконати своє зобов'язання, то кредитором (бенефіціаром) практикується використання двох засобів: по-перше, збір широкої і об'єктивної інформації про гаранта, по-друге, попередні зустрічі і бесіди з ним, в ході яких слід з'ясувати його умови і реальні наміри.
Функціяпоручітельства полягає в тому, що воно створює для кредитора бо більшу ймовірність реального задоволення його вимоги до боржника по забезпеченому поручительством зобов'язанню у випадку невиконання цього зобов'язання. Бо більша ймовірність досягається завдяки тому, що при поручительстві відповідальним перед кредитором стає поряд з боржником ще і інша особа - поручитель. Крім того, можуть мати місце обставини, що збільшують таку ймовірність (наприклад, велика платоспроможність поручителя в порівнянні з боржником). В якості спеціального випадку поручительства може розглядатися вексельне поручительство (аваль).
Порука є договором і виникає в результаті угоди між кредитором боржника (бенефіціаром) та його поручителем. Договір поручительства є одностороннім, безплатним, консенсуальних і носить безвідкличної характер. Поручитель не має права без згоди кредитора односторонньо відмовитися від поручительства або змінити його умови. Однак обов'язок поручителя відповідати за виконання зобов'язання боржником не означає, що поручитель приймає на себе обов'язок виконати зобов'язання замість несправного боржника. Як правило, поручитель не має такою можливістю, якщо тільки мова не йде про грошове зобов'язання.
У разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки. Так, поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором. У той же час солідарність не є ознакою договору поручительства. У договорі може бути встановлено, що поручитель несе субсидіарну (запасну) відповідальність за боржника. В такому випадку до звернення з вимогою до поручителя кредитор повинен вжити заходів для отримання боргу від головного боржника. Якщо умова про субсидіарну відповідальність в договір не включено, то поручительство відповідає солідарно з боржником.
У самому визначенні договору передбачена можливість встановлення поручительства за виконання боржником зобов'язання або повністю, або в певній частині. Але порука не може припускати відповідальність за частина боргу (ця умова має бути прямо виражено в договорі).
Якщо до поручителя пред'явлений позов, то він зобов'язаний залучити боржника до участі в справі. Однак цей обов'язок є не процесуальною, а матеріально-правовий. Тому повинна бути реалізована у формі сповіщення боржника поручителем. Поручитель не може вважатися таким, що виконав цей обов'язок, якщо він обмежився заявою в суді відповідного клопотання, яке було відхилено. Поручитель повинен залучити боржника до участі в справі в усіх випадках пред'явлення позову кредитором.
До поручителя, який виконав зобов'язання, переходять усі права кредитора по цьому зобов'язанню. Після виконання поручителем зобов'язання кредитор зобов'язаний вручити поручителю документи, що засвідчують вимогу до боржника, і передати права, щоб забезпечити ця потреба. Це означає, що поручитель стає на місце кредитора по головному зобов'язанню. По суті справи поручителю надається право регресу і одночасно він наділяється деякими правами кредитора, як якщо б він отримав вимога в порядку поступки.