ГАЛІТЬвят. гадовать, блювати, рвати, нудити, тягнути з душі. Його галит. Більш говір. про грудних немовлят. || Галіть або Галле або галітьсев.галегатьзап.галяндатьсев. олон. пустувати, проказить, дурити, жартувати, смішити: або зубоскалити, сміятися. || Арх. брикатися? || Галіть сиб. подавати м'яч або куля в грі, гіліть. Галіться над ким, сівши. изгаляться, сміятися, кепкувати, знущатися. || Новго. пск. ниж. орл. пяліть очі, видивлятися, дивитися, дивуватися або милуватися, задивлятися. На красуню люди галятся. || Галіть немовляти, орл. дати полежати Несвіта; він галітся, тягнеться і подає голос. Гален пор. новг. Ярослов. перм. сміх, глузування, насмешнічество. Ото буде Гален! Галяйпск. хто галітся, насмішник.
Що таке галіть. галіть це, значення слова галіть. походження (етимологія) галіть. синоніми до галіть. парадигма (форми слова) галіть в інших словниках
► етимологія галіть - Етимологічний словник російської мови. Фасмер Макс
етимологія галіть
I. "посміхатися", олонецкой. галіться "насміхатися", галь, ж. Галуха "сміх, глузування", Моложскій. (РФВ 67, 256), укр. Галіт "спонукати, радити", Галіт "гратися", блр. галiць "спонукати, підганяти", болг. галя "балую, пещу", середньовічної болг. галѣті σκιρτᾶν, чеськ. háliti se "дзвінко сміятися", польск. gaɫuszyć "гриміти, піднімати шум", кашуб. gaɫwac "кричати".
Родинно гот. gōljan "вітати криком", ін-ісл. gǿla "приносити задоволення; втішати, заспокоювати", gálask "жартувати", також нов.-в.-н. gellen "різко звучати", Nachtigall "соловей", двн galan "співати"; см. Бернекер 1, 293; Цупіца, GG 172. Помилкові порівняння з іт. gallare "веселитися, гратися" (Mi. EW 60) і думка про запозичення з фін. hälistä "шуміти, звучати"; см. Лєсков, ЖСТ. 1892 вип. 4, стор. 99. Сюди ж, ймовірно, також ізгаліться "посмішка".
II. "Нудити", галіться "милуватися", блр. галiць - то ж, сербохорв. га̑лӣм, Галіт "прагнути, бажати", польск. galić "бути відданим кому-небудь, сприяти".
Думка про зв'язок по чергуванню голосних з бажати (Мейе, MSL 14, 373; Маценауер, LF 7, 174) заперечується Бернекер (1, 293 і сл.), Який зі свого боку зближує ці слова з польськ. gaɫa "куля, очей" так само граф. 1, 117. На користь останньої етимології як ніби говорить рос. галіть "витріщатися, витріщатися"; см. Мельников 10, 146. Пор. ще галка II.
III. "Пускати слину, рвати". Потебня (ФЗ, 1875, вип. 5, стор. 203 і сл.) Порівнює з др.-інд. gālayati "ллє, змушує текти", gálati "тече, падає", грец. βάλλω "кидаю" і відносить також сюди галіть "брикатися (про коней)", арханг. (Підщепі.) 1.
1 У А.Подвисоцкого галіть "кричати, плакати, вередувати, сердитися", тоді як галіть (див.) "Пустувати; брикатися (про коня)" - Прим. ред.