Стиль ділової (офіційно-документальний, побутово-діловий). Реалізує функцію повідомлення. Характеризується наявністю особливого запасу лексики і фразеології (офіційної, канцелярської), вживанням слів в прямому, номінативному значенні, широким використанням кліше і штампів, номенклатурних найменувань, умовних скорочень, складних спілок, отименних прийменників, конструкцій з віддієслівним іменниками, номінативних речень із перерахуванням, обмеженістю вживання багатьох видів односкладних пропозицій, неповних речень, тенденцією до поширених пропозицій з розгорнутою синтаксичної зв'язком, майже повною відсутністю експресивних мовних засобів, слабким рівнем індивідуалізації стилю.
Серед книжкових стилів мови офіційно-діловий стиль виділяється своєю відносною стійкістю і замкнутістю. З плином часу він, природно, зазнає деякі зміни, але головні його риси, що історично склалися жанри, специфічна лексика, фразеологія, синтаксичні конструкції надають йому в цілому стійкий характер.
Офіційно-діловий стиль це стиль документальний, стиль міжнародних договорів, державних актів, юридичних законів, постанов, статутів, інструкцій, службового листування, ділових паперів і т. Д.
Неоднорідність тематики і різноманітність жанрів дозволяють виділити в цьому стилі два різновиди:
офіційно-документальний стиль і побутово-діловий стиль (їх можна назвати підстилями). У свою чергу в першому можна виділити різновид стилю законодавчих документів, пов'язаних з діяльністю державних органів, і різновид стилю дипломатичних актів, пов'язаних з міжнародними відносинами. У побутово-діловому стилі розрізняються за змістом, жанрами і за характером використовуваних мовних засобів службове листування між установами і організаціями, з одного боку, і приватні ділові папери - з іншого.
Стиль науковий. Реалізує функцію повідомлення. Характеризується широким використанням термінології і абстрактної лексики, переважним вживанням слів в їх прямих, конкретних значеннях, наявністю особливої фразеології, тенденцією до складних синтаксичних побудов, розгорнутої і впорядкованої зв'язком між окремими частинами висловлювання, чітким побудовою абзаців і ланцюги абзаців, використанням вступних слів, що вказують на відносини між частинами пропозиції, а також містять оцінку достовірності повідомлення, вживанням конструкцій з узагальнюючим родовим найменуванням перед перерахуванням, слабким використанням безособових і еліптичних речень.
Виділяються наступні підстилі наукового стилю:
Стиль розмовний (розмовно-повсякденний, побутово-побутової). Реалізує функцію спілкування. Характеризується особливими умовами функціонування (контекст ситуації, безпосередність мовного спілкування, відсутність попереднього відбору мовного матеріалу), використанням внелексіческіх засобів (інтонація - фразовое і емфатіческій наголос, паузи, темп мови, ритм і т. Д.), Використанням позамовних чинників (міміка, жести , реакція співрозмовника), широким вживанням побутово-побутової лексики і фразеології, лексики емоційно-експресивної, часток, вигуків, різних розрядів вступних слів, особливостями синтаксису (елліптіч еские і неповні речення різного типу, слова-звернення, слова-пропозиції, розрив пропозицій вставними конструкціями, повтори слів, ослаблення і порушення форм синтаксичного зв'язку між частинами висловлювання, приєднувальні конструкції, переважання діалогу і т. д.). Розмовний стиль протиставлений книжковим стилям в цілому. Йому в першу чергу властива функція спілкування, він утворює систему, що має свої особливості на всіх ярусах мовної структури: в фонетиці (точніше, в вимові, наголос, інтонації), лексиці, фразеології, словотворі, морфології, синтаксисі. Термін "розмовний стиль" розуміється двояко. З одного боку, він вживається для позначення ступеня літературності мовлення і включається в ряд: високий (книжковий) стиль - середній (нейтральний) стиль - знижений (розмовний) стиль. Такий підрозділ зручно для опису лексики і застосовується у вигляді відповідних послід в словниках (слова нейтрального стилю даються без послід). З іншого боку, цим же терміном позначається одна з функціональних різновидів літературної мови. Для уникнення незручностей, пов'язаного з двозначністю терміна, в другому значенні часто лінгвістами використовується термін "розмовна мова"