глоттогенеза
Методи антропології та прилеглих до неї наук (наприклад, палеоневрології, рекон-стру-і-ру-ю-щей особливості мозку по їх відображенню на черепах) дозволяють ориенти-ро-валь-но віднести возникно-ве-ня природного звукового мови в його членороздільної, близькою до сучасної формі до періоду близько 100 тис. років тому, який лежить між неандертальцями (Homo sapiens) і першими людьми современ-но-го типу (Homo sapiens sapiens). Інакше кажучи, природна мова - одна з найбільш явних відрізни-тель-них рис Homo sapiens sapiens. По відношенню до неандертальцю імовірний інший тип мови, так як були відсутні ті артикуляційні передумови (фарінгальние порожнину), які необхідні для діфферен-ци-а-ції багатьох звуків (зокрема, голосних), хоча це питання і викликає дискусію. З точки зору палео-невро-ло-гии можливо віднесення формування мовних зон лівого (домінант-но-го по звукової мови у переважної більшості людей) напів-ша-рія до ще більш раннього періоду (синантроп, близько 500-400 тис. Років до н.е.). Але не виключено, що ліве напів-ша-рії, яке і у сучасної людини відповідає не тільки за мова. але і за координацію рухів обох рук, в далекій давнині відповідало не тільки за звукові сигнали, але і за жести рук предків людини. Можна припустити, що принципи побудови після-до-ва-тель-но-стей жестів рук, в «мові жестів» (див. Жестів мови) гомінідів (сімейство приматів, що включає Homo sapiens) служили головним способом передачі складних значень, були пізніше перенесені на звукові послідовності. Велика старовину мови жестів в порівнянні зі звуковою мовою сучасного типу предпола-га-ет-ся багатьма вченими, зокрема, тому, що у антропо-і-дов (горил і шимпанзе), що мали спільних предків з людиною близько 6-5 млн. років до н. е. відомі на волі системи жестів, які збігаються з жестами дітей в доречевой ( «сенсомоторних», за термінологією Ж. Піаже) період; антропо-і-ди при спілкуванні з людиною в неволі здатні засвоїти значне число жестів (від 200 у шимпанзе до 1000 у горили) і вживати їх в конструкціях, побудованих по синтакси-че-ським правилам. Передбачається, що подібні системи жестових знаків поряд з ограни-чен-ним кількістю (близько 20-40) коротких звукових сигналів були основним засобом спілкування гомінідів протягом близько 3 млн. Років і тільки в найпізніший період еволюції предків людини (100-40 тис . років тому) починається глоттогенеза у власному розумінні слова.
Узгодження даних лінгво-сти чого ско-го порівняння всіх мов людства (говорить на користь моногенеза теорії), антропо-ло-гі чого ської реконструкції розвитку мовного апарату від неандер-таль-ців до Homo sapiens sapiens і палео-невро -ло-гі чого ско-го відновлення розвитку мовних зон лівого напів-ша-рія дозволяє припустити, що у предків людини, як і у сучасної людини в ембріональ-ном і ранній розвиток, раніше формуються зони правого напів-ша-рия , що відповідають за семантику жестів ієрогліфічного ( «символічного») типу і слів звуковог мови, потім задні (потилично-тім'яні) зони лівого напів-ша-рія, які відповідальні за словесне називання окремих предметів, найпізніше передні (скронево-лобові) зони лівого напів-ша-рія, зайняті побудовою синтакси-че-скі складних структур . Можна думати, що відповідають поняттю-ю-щая цієї послідовності дозріваючи-ня зон мозку послідовність, в якій розвивається знакова діяльність дитини (жестова мова - однослівні позначення предметів словами - поєднання слів у реченнях), певною мірою повторює і еволюційні стадії в глоттогенеза. Тому можливо, що за періодом, коли жестовая сигналізація співіснувала зі звуковою (з ограни-чен-ним числом сигналів порядку неяк-ких десятків, як у антропо-і-дів), слід період тривалої еволюції словесних способів називання предметів за допомогою після-до- ва-тель-но-стей фонем, число яких у всіх мовах близько до числа звукових сигналів антропо-і-дів, тоді як синтаксис раннього звукового мови (в якому з кількох десятків привчає-них сигналів утворилися пізніше фонеми - складові частини слів) залишався ще дуже про простим. Описано-ні періоди ранньої еволюції мови, мабуть, предшест-ву-ють появі Homo sapiens sapiens, для якого на відміну від всіх предшест-ву-ю-чих гомінідів характерно розвиток скронево-лобних зон і подальший розвиток передніх лобових зон, пов'язаних зі складними синтакси-че-ськими структурами лівого напів-ша-рія. Мова Homo sapiens sapiens за основними рисами не відрізнявся вже від наступних мов світу.
Теорія глоттогенеза розроблялася протягом 20 ст. лінгвістами А. Тромбетті, Б. Розенкранцем, антропологами В. В. Бунаков, Г. В. Хьюзом, А. Ліберманом, палео-невро-ло-гом В. І. Кочетковою. Особ-но інтенсивно глоттогенеза почали досліджувати з кінця 70-х рр. йому були присвячені-ни спеціальний симпозіум Американської національної АН (1976) і симпозіум ЮНЕСКО в Парижі (1981). У 1984 засновано Міжнародне суспільство по дослідженню глоттогенеза з центром в Парижі.
Якушин Б. В. Гіпотези про походження мови, М. 1984; Hewes G. W. Language origin: A bibliography, Bowlder, 1971; Origins and evolution of language and speech, N. Y. 1976; Décsy G. Sprachherkunftsforschung, Bd 1, Wiesbaden, 1977.