Одна моя дуже хороша подруга розповідала досить таки похмуру історію, я до сих пір не розумію як у неї вистачило сміливості. (Імена та місце дій змінені, на прохання тієї самої подруги). Загалом слухайте.
Сталося все влітку, місяць точно не вспонить, але на вулиці була спека. І в загальному зібралися хлопці погуляти, так при чому як, пішли на кладовище. Старе сільське. Моя подруга пішла з ними. Тоді вона ще не знала, що станеться. Хлопці були веселими, як то кажуть ті ще жартівники! Підійшли вони все до кордонів кладовища, та й втекли залишивши мою подругу одну. А вона теж любила полоскотати нерви, та й пішла на кладовище одна. Далі з її слів.
В принципі ні чого страшного, ну кладовищі, ну ніч, темно і що? За те тихо. Хоча не багато страшнувато. На могили намагалася не дивитися. Навіщо бачити давно мертві особи? Мало що? Раптом потім з часом не відстануть.
Але то що вона побачила далі налякало її до чортиків! Представте себе на її місці. Мало того що ви йдете по кладовищу, вночі, один (одна). Тут ще й могили світяться!
Іду ні кого не чіпаю, і раптом помічаю, що навколо могил біле світіння. Від такого можна і серцевий напад отримати. Ще й туман обволікає могили. Загалом бігла вона звідти дуже швидко. Ні хто їй естевственно не повірив. А даремно!
Якщо могила, скажімо так «свіжа», то з тіла виділяється фосфор. Особливо в жарку погоду, так як температура на поверхні і в землі, не особливо відрізняється. Ось саме з цього деякі могили світяться ночами.
А може у цього зовсім інше пояснення?
Нові історії людей
