У сфері розвитку уявлення про себе цей період життя дуже важливий. Хоча здатності і можливості малюка зростають, але і на другому році життя дитина потребує вашої підтримки і допомоги не менше, ніж на першому.
Малюк як і раніше дуже вразливий, адже навколишній світ надто складний і велика ймовірність невдач При його освоєнні. Часто доводиться спостерігати за тим, як Малюк наполегливо намагається сповити ляльку, повісити хустинку на край ліжечка, провезти машинку під столом, побудувати високу вежу з кубиків і у нього не виходить, він сердиться і плаче. У цей момент йому необхідна підтримка. Найкраще проявити тактовність, чи не засуджувати малюка і вже тим більше не лаяти його за невмілість, а заспокоїти, допомогти впоратися з проблемою, а заодно і показати, в чому його помилка і як зробити правильно.
Така допомога буде корисна і для розвитку його предметних дій і пізнавальних здібностей, і для формування образу себе. А якщо відштовхнути дитину, сказавши: «Роби сам, ти вже великий і не смій плакати», можна надовго закріпити з'явилося в результаті невдачі почуття некомпетентності, невпевненості в собі, образи на оточуючих. Можливо, малюк стримає свою активність щодо оволодіння новими діями з предметами, почне боятися невдач, його самооцінка стане заниженою, він почне прагнути до залежності від вас, що обіцяє йому стабільність і комфорт.
Намагайтеся, незважаючи на періодичні і неминучі труднощі і невдачі, підтримувати інтерес дитини до нових дій, практичного освоєння світу і водночас не забувайте підтримувати його позитивне емоційне самовідчуття, що стосується його особистої компетентності та ефективності. Хваліть малюка спочатку за найменші успіхи, освоюйте нові дії у спільній діяльності, допомагайте створювати зону найближчого розвитку, тобто освоєння дій спочатку разом з малюком, щоб потім він те ж саме робив самостійно. Якщо навіть малюк незграбний і майже нічого не вміє сам, постарайтеся знайти найпростіші дії, які у нього виходять, похваліть і підбадьорте його, обов'язково дайте йому відчути успіх, перемогу в досягненні мети.
Для дитини на третьому році життя головним як і раніше є ситуативно-ділове спілкування, а провідною активністю - дії з предметами. Тому суб'єктно орієнтовані впливу вплітаються в ситуативно-ділове, практичне спілкування, співпраця дорослого з малюком. Улюбленою грою в цьому віці є гра в м'яч. Добре, якщо є м'ячі різного розміру і можна запропонувати дитині самій вибрати той, яким він хоче пограти з вами. Похваліть його за вибір і почніть перекочувати або перекидати м'яч один одному. Ви можете використовувати кошик або коробку, в яку малюк повинен потрапити м'ячем. Якщо спочатку дитині буде важко докинути м'яч, рівно перекотити його або потрапити в кошик, допоможіть йому (підійшовши ближче, підставляючи кошик і т.д.), для того щоб він міг досягти бажаного результату і утвердилося його почуття власної компетентності. У міру повторення занять дитина буде діяти впевненіше і приводів для похвали додасться. В результаті розшириться індивідуальний досвід малюка, розвинуться його здатності, уявлення про себе, самостійність, навички взаємодії з партнером по грі.
Аналогічно повинні будуватися заняття в ситуаціях розглядання книжки, збирання пірамідки, спорудження будиночка або гаража, ігри в дочки-матері. Чи не нав'язуйте малюкові свого способу дій, не чекайте від нього точного відтворення зразка, який ви йому задаєте, а підтримуйте ініціативи дитини, позитивно оцінюйте його самостійність, партнерство, в якому провідну роль відіграє сам малюк. Тільки в такій грі (або будь-якої спільної діяльності), де надається право вибору дій, ініціативи, власного способу досягнення мети, незалежності та оригінальності, відбувається суб'єктно орієнтоване на дитину спілкування зі старшим. Якщо дорослий надає умови для розвитку, які не затискаючи дитини в тісні рамки керівництва кожним його кроком, тоді до кінця третього року життя протест малюка проти вимог дорослих не буде носити надзвичайного характеру.
Доброю навчальної ситуацією є також спільна ліплення або малювання. Як правило, обидва ці види діяльності ще малодоступні для малюків третього року життя, тому дорослий водить рукою дитини, що тримає олівець, або використовує виліплений малюком кульку як деталь фігурки з пластиліну, яку ліпить сам, проте ці поки ще важкі заняття прекрасний привід для налагодження кооперації, спілкування і взаємодії при освоєнні нових дій. Дитина вчиться, не вибухаючи гнівом і не ображаючись, без негативних емоцій, поступово опановувати складними діями і досягати результату.
Корисним для формування уявлення про себе є зіставлення реальних процесів, умінь, здібностей дитини з тими, якими він володів в більш молодшому віці. Діти дуже люблять, коли дорослі розповідають їм історії з їхнього життя, згадують, який малюк був безпорадний і маленький, як його возили в колясці і він не вмів самостійно їсти ложкою. Така особиста історія допомагає орієнтуванню дитину в собі, намічає перспективи розвитку. Порівняння з собою задає лінію ускладнення, вдосконалення, що не формуючи почуття неповноцінності, як це відбувається в разі порівняння з іншими, кращими і більш умілими дорослими і однолітками.
Обговорити «Формування уявлень дитини про себе» на Форумі →