Ольга Півкін, викладач Бугульмінського педагогічного коледжу
Естетична і художня культура - найважливіші складові духовного обличчя особистості. Від їх наявності і ступеня розвитку в людині залежить його інтелігентність, творча спрямованість устремлінь і діяльності, стійкість відносин до світу і іншим людям. Без розвиненої здатності до естетичного відчування, переживання, людство навряд чи змогло реалізувати себе в настільки різнобічно багатому і прекрасному світі «другої природи», тобто культури. З рівнем естетичного розвитку особистості і суспільства, зі здатністю людини відгукуватися на красу і творити за законами краси закономірно пов'язують прогрес людства у всіх сферах життєдіяльності. Найрезультативніші прояви творчої енергії та ініціативи людей наочно представлені в досягненнях світової культури.
Міра вираження навичок, здібностей і потреб в діяльності і поведінці особистості характеризує рівень її естетичної культури. Своєрідним різновидом і, в певному сенсі, домінантою естетичної культури особистості є її художня культура, рівень якої залежить від ступеня художньої освіченості, широти інтересів в сфері мистецтва, глибини його розуміння і розвиненою здатності адекватної оцінки художніх достоїнств творів. Всі ці характеристики концентровано представлені в понятті художнього смаку - естетично значущої властивості особистості, що формується і розвивається в процесі її спілкування з мистецтвом. Естетичне виховання гармонізує і розвиває всі духовні здібності людини, необхідні в різних областях творчості. Воно тісно пов'язане з моральним вихованням, так як краса виступає своєрідним регулятором людських взаємин. Завдяки красі, людина часто інтуїтивно тягнеться і до добра. Мабуть, в тій мірі, в якій краса збігається з добром, можна говорити про морально-етичної функції естетичного виховання.
Естетичне освіту - необхідна умова для досягнення головної мети естетичного виховання - формування цілісної особистості, творчо розвиненою індивідуальності, діючої за законами краси.
Покладаючись на сформовану практику виховної роботи, зазвичай виділяють такі структурні компоненти естетичного виховання:
- естетична освіта, закладають теоретичні і ціннісні основи естетичної культури особистості;
- художнє виховання в його освітньо-теоретичному та художньо-практичному вираженні, яке формує художню культуру особистості в єдності навичок, знань, ціннісних орієнтацій, смаків;
- естетичне самоосвіта і самовиховання, орієнтовані на самовдосконалення особистості;
- виховання творчих потреб і здібностей.
Естетичне виховання здійснюється на всіх етапах вікового розвитку особистості. Чим раніше вона потрапляє в сферу цілеспрямованого естетичного впливу, тим більше підстав сподіватися на його результативність. З самого раннього віку через ігрову діяльність дитина долучається до пізнання навколишнього світу, через наслідування оволодіває елементами культури дій і спілкування з людьми. Одержуваний через спілкування і діяльність досвід формує у дітей дошкільного віку елементарне естетичне ставлення до дійсності і мистецтва. Спілкування з мистецтвом найбільш яскраво і образно розкриває людині світ реально існуючої краси, формує переконання особистості, впливає на поведінку і доставляє їй величезну естетичну насолоду. Наочність, яскравість, виразність роблять мистецтво доступним і близьким дитячого сприйняття, співзвучним їх емоційності.