Форми міжнародних розрахунків - це способи оформлення, передачі та оплати товаророзпорядчих і платіжних документів, що використовуються у зовнішньоекономічній діяльності.
У міжнародній практиці застосовуються документарні та бездокументарні форми розрахунків. Для документарних платежів учасники ЗЕД застосовують стандартизовані умови їх здійснення, розроблених Паризької Міжнародною торговою палатою - Уніфіковані правила, до яких відносяться документарний акредитив і документарне інкасо. До без документарних форм розрахунків відносяться: передоплата (авансовий платіж); платіж проти простого рахунку (після отримання товару); оплата з відкритим строком платежу. На вибір форми розрахунку впливають: вид товару (обладнання, продуктова група товарів, медикаменти і т. Д); термін поставки; наявність кредитної угоди; платоспроможність і ділова репутація контрагентів; характер компромісу між контрагентами; можливості банків. Учасники зовнішньоекономічної діяльності вибирають оптимальну для них форму міжнародних розрахунків, з огляду на притаманні їм переваги і недоліки.
Вибираючи певну форму міжнародних розрахунків, учасники ЗЕД вибирають і засоби здійснення міжнародних платежів (розрахунків) - вид документів, за допомогою яких здійснюються ці розрахунки. До основних фінансових коштів платежу відносяться платіжні доручення, чеки, прості і переказні векселі - тратти.
Платіжне доручення - це платіжний засіб для здійснення такої форми платежу, як банківський переказ. Схему документообігу при розрахунках платіжними дорученнями представлена на рис. 1. На основі заяви клієнта, який бажає перевести гроші, банк складає платіжне доручення іноземному банку. Банки приймають платіжні доручення платників тільки при наявності коштів на їх рахунках. Використання платіжних доручень дозволяє скоротити час і документообіг операції.
Мал. 1. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями
1 - підписання угоди;
2 - оформлення платіжного доручення;
3 - здійснення платежу;
4 - виписка з поточного рахунка про зарахування грошових коштів;
5 - рух товарів, робіт, послуг;
6 - виписка з поточного рахунку про списання суми.
Чек як засіб платежу в міжнародних відносинах використовують в разі кінцевого розрахунку за продані товари, виконані роботи і надані послуги, оплати претензій і штрафних санкцій, погашення боргів і розрахунків по неторгових операціях. Чеки, що застосовуються в міжнародних розрахунках діляться на фірмові та банківські. Фірмовий чек - це чек, який виписує фірма-покупець на одержувача-постачальника. Банківський чек - це чек, який банк виписує своєму банку-кореспонденту.
Організація розрахунків чеками, їх форми регламентуються національним законодавством і нормами міжнародного права, зокрема Женевської конвенції, яка в 1931 році прийняла «Єдиний чековий закон». Чек має строго певну форму, обов'язковий набір реквізитів, його виписують на спеціальному бланку, який видає чекодавцю банк. Бланки чеків брошуруються в чекові книжки. Ніякі поправки чи виправлення в чеку не допускаються. Під час вирішення спірних питань, пов'язаних з формою та обігом чеків, згідно з нормами міжнародного права, застосовується право тієї країни, де був виписаний чек, який повинен мати відповідне фінансове покриття на банківському рахунку чекодавця. Чек може передаватися іншій особі шляхом індосаменту - переказного напису.
Схема документообігу при розрахунках чеками представлена на рис. 2.
Мал. 2. Схема документообігу при розрахунках чеками
1 - платіжне доручення на переказ коштів з поточного рахунку на спеціальний рахунок з метою депонування коштів;
2 - заяву на отримання чекової книжки;
3 - видача чекової книжки;
4 - рух товарів, робіт, послуг;
5 - передача чека;
6 - передача чек для оплати і розпорядження про інкасацію платежу по чеку;
7 - вимога на оплату;
8 - перерахування коштів;
9 - повідомлення про перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.
У сфері міжнародних розрахунків банки для учасників ЗЕД виконують такі операції з чеками, як: інкасація чеків; негоціація (передача, продаж) чека; гарантія платежу за чеком.
У міжнародних розрахунках широко використовується такий засіб платежу як вексель, який може виступати як самостійна форма розрахунків і як платіжний інструмент в інших формах розрахунків, зокрема інкасо, акредитивами, відкритим рахунком.
Організація розрахунків векселями регламентується національним законодавством і нормами міжнародного права, зокрема Женевської конвенції, яка в 1930 році прийняла «Єдиний вексельний закон», на основі якого країни-учасниці угоди, уніфікували національне вексельне законодавство. Існує самостійна група країн, вексельне законодавство яких не відноситься до інших систем, тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативно-правове забезпечення щодо обігу векселів в різних країнах, і передбачати це в контрактах, які регулюють фінансові відносини за угодою. Згідно з Єдиним вексельного закону, вексель - це письмовий документ з набором обов'язкових реквізитів, відсутність хоча б одного з них позбавляє вексель юридичної сили. У міжнародних розрахунках вексель є оборотним фінансовим документом, оскільки при передачі векселя іншій особі, яка здійснюється на основі переказного напису-індосаменту, до неї переходять всі права і ризики за цими документами. У міжнародних розрахунках використовують простий вексель-соло і перекладної-тратту. Схема документообігу при розрахунках простим векселем представлені на рис. 3.
Мал. 3. Схема документообігу при розрахунках простим векселем
1 - передача товару з оплатою в кредит;
2 - надання векселя із зазначенням терміну платежу;
3 - передача векселя на інкасо після завершення терміну платежу;
4 - передача векселя для оплати;
5 - перерахування грошових коштів на рахунок продавця;
6 - повідомлення про надходження коштів на рахунок;
7 - повідомлення про платіж за векселем.
У сфері міжнародних розрахунків банки для учасників ЗЕД виконують з векселями такі операції, як:
• прийняття векселів на інкасо для отримання платежів.
У сфері міжнародних розрахунків сучасним способом платежу є банківський переказ, який здійснюється за допомогою міжбанківських систем комунікацій, зокрема системи СВІФТ (SWIFT).
• Міжнародний банківський переказ - це операція банку на валютному ринку по виконанню доручення клієнта-учасника ЗЕД про переказ коштів в закордонний банк для виконання його грошових зобов'язань.
Таким чином здійснюються оплата інкасо, платежі в рахунок остаточних розрахунків, авансові платежі та інше. СВІФТ не виконує клірингових функцій. Платіжні доручення, передані цією системою, враховуються у формі переказу на відповідних рахунках «Лоро» і «Ностро», як і при використанні традиційних платіжних документів. СВІФТ максимально використовує міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) і Міжнародною торговою палатою (ІСС). Завдяки СВІФТ розроблений особливий формат банківських повідомлень, за допомогою яких банки різних країн, здійснюють міжнародні банківські розрахунки, повністю дотримуючись міжнародних стандартів щодо передачі, безпеки, конфіденційності, безперебійності, своєчасності, надійності і ефективності платежів між учасниками зовнішньоекономічної діяльності.