Формальна організація має сильну тенденцію перетворюється-тися в бюрократичну систему. У соціології існують проти-воположние оцінки і характеристики цієї системи. М. Вебер високо оцінював можливості бюрократії і вважав її розвиток позитивними-ної перспективою історичного процесу. За Вебером, ідеальний тип бюрократії включає наступні властивості:
- особистості, що входять в організацію, особисто вільні і дей-обхідних тільки в рамках «безособових обов'язків, що існують в єдиній організації» в даному контексті означає, що обов'язки і зобов'язання належать посадам, а не індивідам, які можуть займати їх в даний час;
- яскраво виражена ієрархія посад і позицій. Це оз-начає, що певна посада повинна бути домінуючою над усіма нижчими і залежною по відношенню до посад, які перебувають вище її. При ієрархічному відношенні індивід, за-ним певну посаду, може приймати рішення від-носительно дій індивідів, що займають більш низькі має сті і підкорятися рішенням осіб, які перебувають на більш високих посадах;
- яскраво виражена специфікація функцій кожної з долж-ностей. передбачає компетентність індивідів в кожній долж-ності по вузькому колу проблем;
- індивіди приймаються і продовжують роботу на основі кон-тракт а;
- відбір діючих індивідів в організацію виробляє-ся на основі їх кваліфікації;
- людям, які займають посаду в організації, виплачуючи-ється зарплата. розмір якої залежить від займаного ними рівня в ієрархії;
- посаду, яку займає індивідом в організації, рас-розглядати як єдине або, по крайней мере, головне за-нятие;
- бюрократія являє собою кар'єрну структуру. про-рух в якій проводиться по заслугах або старшинству, що не-залежно від особистих переваг начальника;
- діяльність кожного чиновника грунтується на суворої службової дисципліни і підлягає контролю;
- управлінські функції строго регламентовані і доку-ментіровани.
Головне достоїнство бюрократії. за Вебером. - це висока господарсько-економічна ефективність: точність, швидкість, знання, сталість управлінського процесу, службова таємниця, єдиноначальність, субординація, зведення до мінімуму конфліктів і економічність. Такі основні переваги бюрократичного управління організацією. Головний же недолік - ігнорування специфіки конфліктних ситуацій, дії за шаблоном, отсутст-віє необхідної гнучкості. М. Вебер вважав, що можна виробити певні гарантії від бюрократичних недоліків і злоупо-споживання владою.
Велике місце в соціології організацій відводиться дослід-ванию протиріч між бюрократичною організацією управ-ління та творчою діяльністю, сприйнятливістю організацій до нововведень. Французький соціолог М.Кроз'є переконливо по-казав, що здатність організацій до нововведень залежить від су-ществованія таких норм, які заохочують конструктивну і твор-чний діяльність. Тим часом сама логіка діяльності бюро-кратіческая організацій, характер сформованих у ній зв'язків і залежностей перешкоджають раціональної діяльності: бюрокра-ку координує діяльність нижчих ланок з опорою на склавши-шуюся ієрархію службових залежностей. Дії підлеглих тлумачаться як правильні, якщо вони відповідають статутам і при-Казама начальства. Однак знання і здатність до творчості не мо-гут передаватися в наказовому порядку. Система заохочення в бюро-кратіческая організаціях також сприяє конформізму пове-дення і мислення, а не самостійності і творчості. Висновок можна зробити однозначний: бюрократія не в змозі управляти творче-ським процесом.
Гальмують впливу бюрократії на нововведення проявля-ються і при протиріччі між централізованим управлінням і професіоналізмом. Бюрократія прагне до однорідності в орга-ганізаційні системах. Надмірна різнорідність завдань, функцій і ланок організації ускладнює керівництво, хоча і створює біль-шие можливості для нововведень. Американські соціологи Блау і Скотт на основі емпіричних досліджень довели, що групи, які виконували прості завдання, вирішують їх краще, якщо існує ієрархічна структура управління. А групи, вирішальні складність ні, комплексні і невизначені проблеми, дають кращі ре-зультати, якщо організаційні відносини виключають иерархичен-ську систему влади.
Бюрократія як ідеально-типова система організаційних-них відносин передбачає перетворення одиничних і осо-Бих інтересів у загальні інтереси організації і, отже, виключає наявність власного інтересу у керуючих структур осіб (канцелярії і установи створюються для реалізації цілей організації). Але всередині канцелярій і установ діють конкретні індивіди, матеріальні та інші інтереси яких більше пов'язані не стільки з цілями організації взагалі, скільки з фактами існування установ і формами регламентації керую-щей діяльності. Тим самим стійкість даних установ і форм управління стає головною метою людей, зайнятих в уп-равлении.
Вже К. Маркс зазначав існування особливого корпора-тивного інтересу бюрократії в державі. В результаті мети орга-нізації перетворюються в засоби підтримки стійкості уч-нов, форм регламентації діяльності і матеріальних інтересів особливих груп людей - правлячої еліти. У радянському про-вин існував особливий клас людей, що мали свої, відмінні від всього суспільства інтереси, - клас партійно-господарської но-номенклатури.
Відомо, що функція в організації не тотожна її но-носія. Завжди існує зазор між поділом функцій і особистостями. Особистість зберігає певну автономію по від-носіння до функції. Завдяки цій автономії працівник отримує певний діапазон свободи у виборі конкретних форм слу-жебного поведінки і взаємодії з іншими членами організа-ції.
Неформальна організація як безпосередня спонтанна спільність людей, заснована на особистому виборі зв'язків та асоціацій між собою, передбачає особистісні неформалізовані слу-жебние відносини, вирішення організаційних задач способами, відмінними від формальних приписів і т. Д. У ній немає жорстокого закріплення безособових стандартів, які роблять організацію ус-тойчивость. Навпаки, в ній превалюють групові норми, а спон-танное взаємодія людей надає гнучкість організаційного поведінки.
Якщо формальна організація опирається на жорстку структуру відносин, зафіксовану в ієрархії посадових функціональних позицій, то в неформальній - подібна структура носить ситуаційний характер. Неформальна організація со-здает великі можливості для творчої, продуктивної діяль-ності, розробки і впровадження нововведень.