Методи фізіотерапії - складова частина комплексного збалансовано-го лікування гнійно-запальних процесів обличчя та шиї. Раціональне при-трансформаційних змін фізіотерапевтичних методів дозволяє значно прискорити про- процеси реабілітації пацієнтів з такою патологією і скоротити загальні терміни відновного лікування.
Мета застосування фізичних чинників при лікуванні гнійно-запальних-них процесів щелепно-лицевої ділянки - впливати на патогенетіч-ські ланки запального процесу, сприяти нормалізації физиоло-ня реакцій всього організму.
При цьому, основними протипоказаннями для застосування фізичних факторів є:
- гострі гнійно-запальні процеси, при яких не проведена адекватна хірургічна обробка гнійного вогнища для створення відтоку ексудату;
- наростання запальних явищ в зоні вогнища гнійного ураження;
- схильність до кровотеч з рани;
- тромбофлебіти лицевих вен або загроза їх виникнення;
- наявність в зоні передбачуваного впливу фізичних факторів пухлин або пухлиноподібних захворювань;
- захворювання серцево-судинної системи в стадії декомпенсації;
- епілепсія і захворювання центральної нервової системи з порушенням мозкового кровообігу;
- загальний важкий стан пацієнта.
При відсутності протипоказань призначення фізіотерапії при ліку-ванні гнійно-запальних процесів щелепно-лицевої ділянки необ-обхідно проводити з урахуванням фаз ранового процесу, після адекватного хірургічного втручання, і на тлі комплексного медикаментозного про-тівовоспалітельние лікування.
У першій фазі (власне запалення) запального процесу після проведення хірургічної обробки гнійного вогнища застосовуються фізіотера-певтіческіе методи повинні сприяти зменшенню набряку і болю, послабшають шення мікроциркуляції тканин, зниження бактеріального обсіменіння рани, прискоренню процесу очищення гнійної рани від продуктів некробіозу тканин. З цією метою можна використовувати такі фізіотерапевтичні методи: ультрафіолетове опромінення, лазеротерапію, Аерозольтерапія, Флюк-туорізацію, електричне поле ультрависокої частоти, мікрохвильову терапію, ультразвукову терапію, діадинамотерапія, гіпербаричної оксигенації, і яр.
У другій фазі (регенерація тканин) гнійно-запального процесу застосовуються фізіотерапевтичні методи повинні сприяти уменьше-нию запальної інфільтрації і поліпшенню мікроциркуляції і трофіки в залучених до процесу тканинах, прискоренню процесу регенерації пошкоджений-них тканин і гранулювання рани, профілактики можливих ускладнень. З цією метою можна використовувати: електричне поле ультрависокої частоти, ультрафонофорез, лазеротерапію, лікарський електрофорез, магнітотера-пию, дарсонвалізацію, інфрачервону терапію, флюктуоризація і ін.
У третій фазі (епітелізація рани і організація рубця) запальних-ного процесу фізіотерапевтичні методи повинні сприяти подальшій регенерації пошкоджених тканин з відновленням їх функції, уско-ренію процесу епітелізації рани, формування та подальшої реорганізацію-ції післяопераційного рубця, що має високий естетичний ефект, на-відмінність якого мінімально позначалося б на функціонуванні органів і систем щелепно-лицьової області. З цією метою можна використовувати: лекарст-венний електрофорез, ультрафонофорез, парафінові і озокеритові АППЛ-кации, лазеротерапію і ін.