Як Європа намагалася стати незалежною
Головне - вижити
Як відомо, головними геополітичними результатами Другої світової війни стало утворення на міжнародній арені двох наддержав - СРСР і США, а також формування на основі подібної конфігурації відповідної системи міжнародних відносин, суть якої в сучасній науці прийнято визначати як «біполярна». Стратегічною метою Вашингтона в даній геополітичній боротьбі стало «знищення» СРСР як домінуючого світового «центру сили» і встановлення світового панування. Події, пов'язані з геополітичною боротьбою між Радянським Союзом і Сполученими Штатами, в історії міжнародних відносин отримали назву «холодна війна». Все це повною мірою відбилося і на Європі.
Західна, а також більша частина Північної і Південно-Західної Європи перейшли під геополітичний контроль США, а Центрально-Східна Європа - в сферу геополітичного впливу СРСР. Крім того, Вашингтон і Москва фактично розділили Німеччину на два німецьких держави ФРН і НДР, які, в свою чергу, виявилася під геополітичним і геоекономічним контролем обох супротивників. Символічно, що лінія розмежування сфер впливу між Москвою і Вашингтоном пройшла саме по Німеччині. Адже практично всі так звані «батьки-засновники» класичної геополітики - Х. Маккіндер, Ф. Ратцель, Р. Челлен, Ф. Науманн, К. Хаусхофер - саме Німеччину визначали в якості основного консолідуючого «геополітичного ядра», здатного і політично і економічно об'єднувати навколо себе європейський простір.
У цих складних умовах представниками західноєвропейської еліти (в першу чергу ФРН, Франції та Італії) до кінця 1950-х років і була розроблена особлива геополітична програма, стратегічно орієнтована на подолання залежності Західної Європи як від США, так і від СРСР.
Дана програма базувалося на наступних основних принципах:
1. Держави Західної Європи повинні знайти геополітичну та геоекономічну самостійність. І, таким чином, знову відродити свою колишню міць і домінуючий вплив у світовій політиці, в якості одного з провідних «центрів сили» глобального значення.
2. Ключовою геополітичної завданням для Бонна і Парижа стала «нейтралізація» або «знищення» на міжнародній арені Радянського Союзу як глобальної наддержави.
Були визначені і кілька основних пріоритетів:
- Освіта західноєвропейськими державами військово-політичного союзу зі Сполученими Штатами і надання всебічної підтримки Вашингтону в його глобальному геополітичному протистоянні з СРСР. Офіційно ці союзницькі відносини були оформлені у вигляді військово-політичного блоку НАТО в 1949 р .;
Таким чином, ФРН, Франція та інші країни Західної Європи перспективи здобуття своєї зовнішньополітичної самостійності на міжнародній арені фактично поставили в пряму залежність від досягнення США геополітичної перемоги над Радянським Союзом.
Наступним кроком мало стати перетворення Єдиної Європи в самостійний «центр сили», здатний виступати в якості рівноправного партнера у взаєминах з єдиною наддержавою - США.
Внаслідок цих ключових подій на політичній карті світу фактично утворилося нове європейське «наддержава», яке геополітично і геоекономічних стало об'єднувати в своїх рамках практично весь простір Західної, Північної, Центрально-Східної та Південно-Східної Європи.
ФРН і Францією були зроблені активні кроки, спрямовані на створення принципово іншої, вже повністю незалежною від США, системи забезпечення військово-політичної безпеки Об'єднаної Європи. Ця нова конструкція європейської безпеки і оборони, згідно задумам її ініціаторів, повинна була будуватися не на основі підконтрольної Вашингтону НАТО, а на військово-політичних структурах ЄС. Берлін і Париж також спробували створити загальноєвропейські збройні сили і відповідну промислову базу. Одночасно керівники провідних держав Євросоюзу почали прагнути до того, щоб значно посилити так звану «європейську складову» в структурах управління НАТО.
У разі реалізації такого роду комплексної геополітичної програми Євросоюз зміг би дійсно набути статусу одного з провідних євразійських «центрів сили», домінуючого в рамках всього континенту і інтегруючого навколо себе більшу частину євразійського простору.
Однак подібні устремління ЄС на міжнародній арені не відповідають геополітичним інтересам Вашингтона. Тому правлячі кола США зробили цілий ряд цілеспрямованих дій, спрямованих фактично на геополітичне стримування Євросоюзу. Так, США за допомогою Великобританії вдалося повністю зірвати плани зі створення «європейських» збройних сил і сучасного ВПК.
Крім того, Вашингтон, завдяки фактору «абсолютного» контролю над правителями Східної Європи, отримав в своє розпорядження досить дієвий і ефективний інструмент, що дозволяє впливати на життєдіяльність і розвиток Євросоюзу. Через цього «троянського коня» стали блокуватися будь аспірації щодо перетворенню ЄС в самостійний «центр сили».
Іван Шмаков, спеціально для «Посольського наказу»