Відомий польський економіст Кшиштоф Рибіньський, в минулому віце-президент Національного Банку Польщі, а нині ректор приватного університету Vistula, оголосив про створення інвестиційного фонду з промовистою назвою «Еврогеддон». Якщо це не жарт, творець фонду робить ставку на найчорніший сценарій розвитку європейської фінансової кризи: банкрутство Греції та Італії, глибоку рецесію європейської економіки, масові банкрутства банків і девальвацію євро.
Ідеологія Еврогеддон не такі вже й божевільна, але за часів, коли Центробанки можуть надрукувати будь-яку кількість банкнот без покриття і засипати ними будь-яку фінансову проблему, балансувати на межі банкрутства можна досить довго. Найкраща стратегія в нинішній ситуації - це просто купити багато золотих злитків і закопати їх у себе в городі, тобто вкластися в сировину (в тому числі і в вуглеводні), ціна якого індексується відповідно до інфляції.
Цілком можливо, що через деякий час і Кшиштофу Рибіньський доведеться писати подібні листи клієнтам. Поки ж серед інвестиційних брокерів панують настрої пошуку ризикованих рішень виходу з насувається фінансової катастрофи в Європі. Деякі пропонують скуповувати акції компаній з країн, де катастрофа вже відчутна і біржові індекси впали на 40-60% (Греція, Португалія, Іспанія, Італія) і терпляче чекати поки вони повернуться до первісної вартості, є і прихильники заробітку на скупці держоблігацій таких країн як Греція, Ірландія, Іспанія, Італія. З'являються пропозиції заробити і на держоблігаціях країн зони євро, і на золоті.
Створення таких незвичайних інвестиційних фондів, як Еврогеддон, відображає панує на ринках Європи занепокоєння. Про прийдешню економічної і фінансової катастрофи в Європі написано вже тисячі статей, але є деякі нюанси цього очікуваної події, на яких можна буде зупинитися.
ЄС виник як політичний Союз. Політична інтеграція привела Європу до інтеграції економічної. І ось тут-то політичні амбіції архітекторів нової об'єднаної Європи переважили аргументи здорового економічного глузду. Коли на європейський бутерброд почали класти один шматок шинки на інший, забуваючи перекладати його шматочками хліба, виявилося, що такий бутерброд вже не лізе в рот об'єднаним європейцям. Економіка і політика суть дві субстанції взаємопов'язані. Для того щоб утримати в одному економічному просторі 17 дуже різних екіономік і фінансових систем (єврозона) потрібна адекватна ступінь політичної інтеграції.
Це в Брюсселі зрозуміли занадто пізно. Само по собі це зрозуміло - вони там Маркса в університетах не вивчалось. Що з'явилося, нарешті, розуміння цього взаємозв'язку наштовхнулося на небажання країн-членів ЄС пожертвувати частиною національного суверенітету. Централізований контроль над збалансованістю національних бюджетів, грошовою політикою банків і розподілом загальноєвропейського бюджету далеко не всім європейським політичним елітам до вподоби. Виявилося, що державам, як і звичайним людям, властиво жити невідповідно до своїх достатків.