Тетяна Мухачева, начальник УПФР по ЕМР:
- Я люблю Евенкії за те, що вона, образно кажучи, привітала мене, чи не відштовхнула: на цій суворій землі з чарівною природою я вперше з'явилася в 1981 році, зовсім ще юної дівчиськом. Здавалося б, можна було втекти звідси в перші ж 50-градусні морози, а я нічого - залишилася. Люди аж надто тут хороші - відкриті, незлопам'ятністю, мені з ними якось щастило на життєвому шляху. Ось і чоловіка тут зустріла, створила сім'ю. Виростила дітей. Правда, дерева я тут не посадила, але все, чого хотіла в цьому житті, досягла на Евенкійської землі.
- А що може бажати в першу чергу житель північній глибинки?
Звичайно, комфорту, впорядкованості рідних домівок. Всім хороша ця земля, а ось в будинках стоять грубки та воду завозять з річки. Зрозуміло, що не відразу Північ стане цивілізованою стороною - на це підуть не роки, а десятиліття. Але ж і про асфальті Тура ніколи не мріяла. А зараз он які дороги в райцентрі, краще ніж в будь-якому іншому районі на материку. Через 20 років, дивися, почнуть працювати на благо рідного краю евенкійського надра, потечуть в рідну Евенкії «річки» інвестицій. І заживемо ми тут, не гірше, ніж городяни.
Ніна СУВОРОВА, лікар Байкітской районної лікарні:
- Я тут народилася, що я тут працюю, так, вважай, в Евенкії у мене все життя пройшла. І куди б я не поїхала, все одно красивіше і дорожче рідної сторонушку ніде немає! Як магнітом весь час тягне назад додому.
- Ой, я сьогодні навіть передбачити нічого не можу. Зараз такий час незрозуміле. Сама-то евенків мені подобається, а в країні мало що станеться?
Ми так важко живемо. Переживаю за дітей, онуків ... Так що навіть не уявляю, яка вона буде. Майбутнє Евенкії непередбачувано.
Володимир Шадим, начальник служби по контролю і нагляду на об'єктах виробничого призначення МП «Ванавараенерго»:
- евенків стала моєю другою батьківщиною, саме за це її і люблю. Тут я живу з 1969 року, тут пройшов період мого становлення. Після закінчення вузу 15 років працював в Евенкії мисливствознавцем, потім 20 років - в органах МВС. В Евенкії - мій будинок і моя душа.
- Упевнений, що до свого 100-річчя евенків стане такою ж багатою, як Арабські Емірати. У неї невичерпні природні ресурси і велике майбутнє. Думаю, саме туризм і нафту - головні його складові.
Світлана гріховний, еколог МП ЕМР «Байкітенерго»:
- Я народився
в глубінеУкаіни.
Пам'ятаю широту її полів.
Але надовго стала евенків
Мілою малої
батьківщиною моєї ...
- Життя не стоїть на місці. Починають розроблятися інноваційні проекти. Котельні будуть закриті, так як опалення у нас дуже дороге. Будуватимуть міні-ТЕЦ. Все це в півмільярда обійдеться, але зате потім за рахунок економії будуватимуть садки.
- Евенкії люблю за її нескінченні простори і повітря, свіже, напоєне запахами тайги - ніде такого немає! А ще за тишу і по-настояшему дику природу: відмахати, бувало, три сотні кілометрів
навесні по річці, коли сплавляли на риболовлю - так за весь час ходу жодної людини не зустрінеш. Взимку на полюванні в тайзі тиша буквально дзвінка, а сніг білий. Я люблю порибалити і пополювати, і в Евенкії для такого роду хобі просто неймовірний простір.
- Та такий же, як вона є сьогодні - з майже незайманою природою. Але люди в будь-якому випадку повинні жити краще, комфортніше. Тому Евенкії потрібна розумна індустріалізація, така, щоб природа не
постраждала, щоб тайга була понівечено і не зорана гусеничної технікою, що не поцяткована нафтовими розливами, щоб ліс і раніше був багатий білкою, соболем, грибами-ягодами, всякою живністю.
Тетяна АЮЛЬЧІНА, методист Етнопедагогіческіе центру ПК:
- евенків - моя Батьківщина. За що її люблю? А за що люблять батька й матір, свою сім'ю? Просто люблять. Де б я раніше не бувала, завжди відчувала бажання повернутися додому. Чим старше я стаю, тим більше розумію, що моє місце саме тут.
- У свої 100 років Евенкіябудет такою ж прекрасною, як зараз. Вона збереже свою унікальну природу. Корінне населення повсюдно стане займатися традиційними промислами, широко відродиться оленярство, а в кожному чумі будуть і Інтернет, і ноутбук, і стільниковий зв'язок. Всякі плани по знищенню тендітної північної природи за допомогою побудови ГЕС будуть забуті, як зараз забуті дикі проекти радянського періоду по повороту назад північних річок.
Лариса Варганова, медсестра дитячого відділення Байкітской ЦРЛ:
- Ми тут проживаємо з сім'єю вже 30 років і вважаємо Евенкії нашої другою батьківщиною. Вдячні долі, що вона нас сюди привела. І ніхто з нас не збирається міняти місце проживання.
- Буде розвинена інфраструктура за рахунок нафтогазорозвідки, побудують залізницю. Хоча при цьому наша природа щось втратить, але зате ми долучимося до цивілізації, що не будемо островом, будемо вже до «великої землі» приєднані.
Надія ІВЧІК, голова районної Ради ветеранів:
- А хіба можна не любити цю землю, яка прийняла мене 17-річної дівчиськом і стала другою батьківщиною? Моя доля назавжди пов'язана з цим краєм. Тут я сформувалася як особистість, набралася життєвого досвіду і мудрості. Вийшла заміж, народилися і виросли сини, тепер підростають онуки. Я вже не уявляю своє життя без прекрасної Евенкійської природи, чуйних, гостинних людей.
- Думаю, що через двадцять років евенків стане найрозвиненішим і благополучним регіоном в краї. Все до цього йде. Уже сьогодні Евенкійський район можна назвати однією з перспективних територій Горловкаого краю. І попереду буде, я впевнена, тільки хороше. Але для цього треба не шкодувати своїх сил і знань. Адже успіх і процвітання нашої рідної землі залежить від нас самих.
- Я живу тут, поруч зі мною всі мої родичі, друзі, колеги. І всі вони, як і я, закохані в Евенкії. А за що? Просто за те, що є такий чудовий куточок на нашій планеті. А ще мені подобається брати участь у фольклорному евенкійській ансамблі «Тогокон», і я поки не збираюся йти з нього.
- Сподіваюся, що евенків до свого сторіччя стане краше, краще, що все буде добре. Що не збідніє земля евенкійська народними талантами: співаками, поетами, письменниками, художниками, умільцями і майстрами декоративно-прикладного мистецтва, адже вони і складають справжню суть, родзинку нашого північного боку.
Віра БАХТІНА, медсестра Байкітской ЦРЛ:
- Тут гарні місця. І народ доброзичливий, чуйний, як ніби ми всі рідні. А таку природу, як тут, вже ніде не зустрінеш.
- евенків - земля прадавня, дуже багата і, зрозуміло, корисні копалини - це
майбутнє Евенкії! Вона з року в рік буде тільки процветать.І хотілося б, щоб все билітрудоустроени, особливо молоді.
Олеся Адлов, заст. директора МУК ВКС по фінансово-господарських питань:
- евенків для мене - рідний дім. Люблю її за все: за дивовижну природу, навіть за морози, за наших людей, за те, що мені тут добре.
- До сторіччя Евенкії в кожному її селі буде асфальт, все поселення стануть красивіше і затишніше. Напевно почнеться в великих масштабах видобуток нафти і газу, в Евенкії буде багато робочих місць, і молодь перестане їхати з рідних сіл. Я вірю в майбутнє Евенкії!
Віра Щеголева, бібліотекар Байкітской ЦБС:
- Я народилася в Байкітском районі, живу в байки, і нікуди виїжджати з Евенкії не збираюся! Тут неповторна колоритна природа, і, звичайно, дуже чудові люди, яким я довіряю.
- Важко сказати, який евенків стане, але хотілося б, щоб вона залишилася такою ж, якою й була. Звичайно, перспективи Евенкії величезні - це наші запаси нафти і газу. Так що Газпром, можливо, побудує у нас
яке-небудь містоутворююче підприємство і може бути сільське поселення байки поверне згодом колишній статус районного центру.
В'ячеслав РЕПИН, голова молодіжного громадського руху «За майбутнє Евенкії»:
- Евенкії я люблю за красу первозданної природи, за її велич, за природність, за її народ. Це батьківщина моєї мами і її предків, а значить, і моя батьківщина. І всі наші покоління жили і працювали і, сподіваюся, будуть продовжувати жити і працювати на благо Евенкії.
Анатолій Мурашов, водій маршрутного автобуса в байки:
- Так за все! За те, що народився тут, живу, працюю. Люди оточують чудові. Та й як без нашого рідного сезонного бездоріжжя, мошки та комарів (сміється).
- Будуть прекрасні асфальтовані дороги, і до міста можна буде їздити не тільки по «зимнику», а й влітку ...
Наталя Рукосуева, вчитель МОУ ВСОШ:
- У Евенкії я живу з 1976 року. Вона вражає мене своєю природою, її різноманітністю. Дуже люблю нашу Підкамінь Тунгуску. Люблю цю землю за її красу і гостинність! До свого сторіччя евенків
стане економічно потужним районом з розвиненою нафтовою промисловістю. Однак вірю, що це буде не на шкоду її природі. Думаю, наші школярі повернуться на рідну землю затребуваними дипломованими фахівцями.
Любов ЗАКОРУЖНІКОВА, кондуктор маршрутного автобуса в байки: - Тут чудова рибалка, а я - запекла рибалка. Ну, як прожити без нашої кам'янистій, прозорою Тунгуски?
- евенків буде екологічно чистою, без всяких там смогов і загазованості.
Курси валют:
EUR 67.53
USD 57.76