Поряд із загальним підвищенням рівня емоційної изби рательності (на які стимули реагує суб'єкт) в юнакові-ському віці триває диференціація за силою реактив-ності. Рівень емоційної реактивності, здатності особистості переживати почуття і емоції обумовлені частково її конституціональними властивостями (це доводиться вивченням близнюків), а частково - умовами виховання. Слід під-черкнути, що низький рівень емоційної реактивності - фактор психологічно несприятливий. За даними Каліфор-нійского лонгитюда, підлітки і юнаки з низькою емоційною реакцією здавалися більш неспокійними, дратівливі-ми, емоційно нестійкими, менш рішучими і про-щітельнимі, ніж їх високореактнвние однолітки; в середньому віці (близько 30 років) перші важче пристосовувалися до середовища і частіше виявляли невротичні симптоми.
Зі сказаного ясно, чго емоційні проблеми і важко-сті юнацького віку необхідно розглядати конкретно, так як вони мають різні витоки. Підлітковий синдром дисморфофобии - лише побічний наслідок заклопотаності своїм тілом і зовнішністю - в юності зазвичай вже проходить. Різке збільшення в перехідному віці числа особистісних розладів обумовлено головним чином тим, що у дітей таких розладів не буває зовсім через нерозвиненість їх самосозн-ня. Хворобливі симптоми і тривоги, що з'являються в юності, часто вже не стільки реакція на специфічні труднощі самого віку, скільки прояв відстроченого ефекту більш ранніх психічних травм.
Новітні дослідження спростовують думку багатьох зару-бажаних психологів про юність як про невротичний періоді раз-витку. У більшості людей перехід з підліткового віку в юнацький супроводжується поліпшенням комунікативності і загального емоційного самопочуття. За даними експери-ментального лонгитюдного дослідження Е. А. Силіної, обсле-довай одних і тих же дітей в VII і вдруге в IX класі, юнаки в порівнянні з підлітками виявляють велику екстравертірованность, меншу імпульсивність і емоційну збудливість і велику емоційну стійкість. Ці дані цікаві також тим, що в підлітковому і молодшому юнацькому віці вже виявляються однакові сімптомокомплскси, такі ж, як у дорослих. Інакше кажучи, всі основні структури темпераменту і його залежності від властивостей нервової системи складаються вже до підліткового віку. Юність ж, не змінюючи типу темпераменту, підсилює інтеграли зв'язкі його елементів, полегшуючи тим самим управління власними реакціями. За даними А. В. Кучменко, 16-17- річні старшокласники, незалежно від типу своєї нервової системи, значно стриманіше і врівноваженим під-паростків.
За даними американського психолога Р. Кеттела, личност-ний тест якого застосовується в багатьох країнах, в тому числі в СРСР, від 12 до 17 років помітно поліпшуються показники за такими факторами, як товариськість, легкість у поводженні з людьми і домінантність (наполегливість, змагальність , прагнення панувати), тоді як загальна збудливість, на-оборот, знижується. У хлопчиків, крім того, знижуються поки-затели по фактору, що з'єднує в собі чутливість, м'я-кістка характеру, почуття залежності і потреба в опіці, і зменшується непевність у собі, внутрішній неспокій і тривога, т. Е. Розвиток йде в бік більшої урівноважений-ності.
Емоційно неврівноважені, з ознаками можливої психопатології, підлітки і юнаки складають статистично меншість у своїй віковій групі, що не перевищує 10-20 відсотків загального числа, т. Е. Майже стільки ж, скільки і у дорослих.
У соціалістичному суспільстві відсутні такі патогенні чинники, як безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, конкуренція, смакування насильства і жорстокості, які отрав-ляють життя молоді в капіталістичних країнах. Це обліг-чає радянським юнакам і дівчатам труднощі періоду дозрівши-вання і сприяє їх фізичному і душевному здоров'ю. Але саме тому, що суспільство зацікавлене в психічному здоров'ї кожного зі своїх членів, емоційний світ старше-класників повинен завжди бути в центрі уваги вчителів і батьків, яким в цьому відношенні можуть ефективно по-могти психологи і лікарі-психотерапевти.
Розширення кола особистісно-значущих відносин, які завжди емоційно забарвлені, проявляється в розвитку так на-званих вищих почуттів. Засвоєння певної системи нрав-дарських норм і принципів втілюється в складну гаму мо-ральних почуттів - почуття обов'язку перед суспільством і навколишнім-ські людьми, здатність до співпереживання, потреба в дружбі та любові, почуття товариської солідарності і мо-рально-політичні почуття, такі , як радянський патріотизм і соціалістичний інтернаціоналізм.
Порушення старшокласником прийнятих ним самим норм по-ведення викликає у нього болісне відчуття провини. Помітно розширюється сфера естетичних почуттів, які поступово вичленяються з кола інших переживань і знаходять специфічні-етичні способи вираження і задоволення. При цьому в Есте-тику, як і в моралі, юність особливо чутлива до конт-рости, гостро переживає перехід від піднесеного до низинного, від трагічного до комічного. Особливо потрібно відзначити раз-витие в юності тісно пов'язаного із зростанням інтелекту почуття гумору, іронії, що дозволяють підлітку вирвати предмет з його звичних зв'язків і встановити з ним незвичайні, «дивні» асоціації. Помітно диференціюються також інтелектуальні Цінні та практичні почуття. Наївна дитяча допитливість переростає в усвідомлене насолоду процесом мислення, в радість з приводу подолання труднощів, свідоме стрем-ня до творчості і т. Д.