Елементоорганічеськой ПОЛІМЕРИ. містять в ланці макромолекули поряд з вуглеводні групами неорг. фрагменти. Залежно від хім. складу ланцюгів макромолекул розрізняють 3 групи Е. п. 1) з неорг. основними цілями, обрамленими орг. групами, напр. поліалкоксіфосфазени [-P (OR) 2 = N -] n; 2) з основними цілями, що містять чергуються атоми вуглецю і ін. Елементів, напр. полікарбосілани [- Si (R) 2 - СН 2 -] n; 3) з орг. основними цілями, обрамленими елементоорг. групами, напр. полі-1 -тріалкілсілілетілени
Для синтезу Е. п. Можуть бути використані слід. р-ції:
1. Поліконденсація соед. мають дві (або більше) однакові або різні функц. групи, напр.
2. Полімеризація соед. мають подвійні зв'язки, або гетероцікліч. соед. а також міграційна полімеризація гідридів разл. елементів, напр.
3. Поєднані полімеризаційного-поліконденсаційні р-ції, напр.
В даному випадку р-ція йде не тільки з розкриттям сілазанового циклу (полімеризація), але і з виділенням аміаку (поликонденсация).
4. полимераналогичние перетворення, напр.
Відомі полімери елементів всіх груп періодичної системи. наиб. численні за кількістю представників і наиб. істотні по практич. значенням полімери Si (див. Кремнийорганические полімери), В (див. борорганіческіх полімери) і Р (см. Фосфорорганические полімери, Поліфосфазени).
Добре вивчені полімери А1 і Sn, а також координаційні полімери. З полімерів Аl наиб. значення мають лоліорганоалюмоксани, що містять в головному ланцюзі групу поліалюмоорганосілоксани і поліалюмоорганофосфінати
широко застосовуються для виготовлення лаків, що утворюють термостійкі (до 600 ° С) покриття.
Серед полімерів Sn вивчені полідіалкіл (арил) станнілени (-SnR2 -) n. поліорганостанноксани (- SnR2 - О) n. полімери, в основному ланцюзі яких брало крім атомів Sn присутні атоми Ge і Рb (ф-ла I), а також полімери з атомами Sn в бічних ланцюгах
Ці Е. п. Застосовують гл. обр. в якості стабілізаторів полімерів разл. класів; т. к. вони мають антигрибковой і антимікробну активність, їх використовують також в якості компонентів фарб, що утворюють спец. (Т. Зв. Необрастающі) лакофарбові покриття.
До складу разл. координаційних полімерів входять Fe, Co, Ni, Cu, Be, Mn і Zn; їх св-ва визначаються хім. природою ліганда і металу. На відміну від більшості неплавких і нерозчинних координаційних полімерів полімерні комплекси, що містять металлкарбонільние фрагменти в полімерного ланцюга, розчин. в орг. р-телеглядачам і здатні утворювати міцні плівки і покриття з високою адгезією до скла і металів. Тримаючи. обробка таких плівок призводить до їх структурування та зміцнення.
Е. п. Мають широкий спектр специфічний. св-в; серед них є термостійкі полімери, полімери мають високу електропровідність і напівпровідниковими св-вами, в-ва з високою твердістю і еластичністю, біологічні активні полімери та ін.
Літ .: Енциклопедія полімерів, т. 1, М. 1972, с. 103; т. 2, М. 1974, с. 477; т. 3, М. 1977, с. 960; Успіхи в області синтезу елементоорганічних полімерів, під ред. В. В. Коршака, М. 1988.