Метою фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів є формування фізичної культури особистості і здатності спрямованого використання різноманітних засобів фізичної культури, спорту і туризму для збереження і зміцнення здоров'я, психологічної підготовки і самопідготовки до майбутній професійній діяльності.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних виховних, освітніх, раз-Віва і оздоровчих завдань:
• знання науково-біологічних і практичних основ фі-зичних культури і здорового способу життя;
• формування мотивовано ціннісного ставлення до фізичної культури, установки на здоровий стиль життя, фізичне самовдосконалення і самовиховання, по-потреби в регулярних заняттях фізичними вправами і спортом;
• оволодіння системою практичних умінь і навичок, що забезпечують збереження і зміцнення здоров'я, психоло-ня благополуччя, розвиток і вдосконалення психофізичних здібностей, якостей і властивостей особистості, самовизначення у фізичній культурі;
• забезпечення загальної і професійно-прикладної фі-зичних підготовленості, визначальною психофізичну готовність студента до майбутньої професії;
• набуття досвіду творчого використання фізкультурно-спортивної діяльності для досягнення життєвого-них і професійних цілей.
Питання 2. Методи фізичного виховання
Методи виконання вправ бувають: рівномірними, змінними, контрольними, повторними, змагальними, обтяженими, а також до відмови, ігровими та круговими.
Рівномірний метод використовується протягом усього тренувального процесу в основному для втягування організму в роботу після змагань і розвитку загальної витривалості в підготовчому періоді.
Змінний метод універсальний, тому що він представляє широкі можливості для тренера і учнів, особливо при самостійних тренуваннях. Зміна навантаження виробляють поступово відповідно до самопочуттям тренується.
Контрольний метод пов'язаний із застосуванням контрольних нормативів в тренувальному циклі для визначення рівня підготовки та внесення змін до хід подальших тренувань. Контроль проводиться із загальнофізичної та технічну підготовку.
Інтервальний метод полягає в багаторазовому чергуванні навантажень найвищих і низьких по інтенсивності з невеликим відпочинком після серії вправ і повторенням цієї серії.
Повторний метод полягає в повторних, зазвичай максимальних по інтенсивності, навантаженнях з відпочинком між ними. При цьому обсяг навантажень може бути різним ..
Змагальний метод заснований на використанні змагальних навантажень в тренувальному процесі.
Метод обтяження передбачає виконання вправ з додатковою навантаженням (обтяження вантажем).
Метод виконання вправ до відмови характеризується високим рівнем навантаження. При цьому вправа виконується до граничного стану, при якому виконати вправу вже практично неможливо.
Ігровий метод заснований на поєднанні різних ситуацій і відповідних самостійних дій займаються - гравців. Метод стимулює прояв активності, рухового творчості, спритності - відрізняється емоційністю і комплексним характером фізичної і розумової діяльності.
Круговий метод полягає у виконанні спеціально підібраних комплексів вправ, в їх чергуванні з метою розвитку різних груп м'язів і спортивних якостей.
Самоконтроль необхідний всім студентам, аспірантам, стажистам, викладачам і співробітникам, які займаються фі-зичних вправами, але особливо він важливий для осіб, що мають відхилення в стані здоров'я. Дані самокон-троля допомагають викладачеві, тренеру і самим займаю-щимся контролювати і регулювати правильність підбору засобів і методів проведення фізкультурно-оздоровчих та навчально-тренувальних занять, тобто певним чином управляти цими процесами.
Приступаючи до ведення щоденника, необхідно визначитися з конкретними показниками функціонального стану ор-ганизма. Самопочуття в щоденнику оцінюється як хороший, задовільний і погане. Сон оцінюється, але тривалі-ності і глибині, відзначаються його порушення. Апетит ха-рактерізует як хороший, задовільний, знижений-ний і поганий. Больові відчуття фіксуються за місцем їх локалізації, характеру і силі прояву. Маса тіла визна-виділяється періодично вранці натщесерце. Тренувальні на-Грузьке фіксуються коротко. У щоденнику також відзначається порушення режиму. Спортивні результати показують, пра-вильно або неправильно застосовуються засоби і методи тре-ному занять.
Оцінка фізичного розвитку за допомогою антропометрії-чеських вимірювань дає можливість визначати рівень і особливості фізичного розвитку, ступінь його відповідності статтю та віком, виявляти наявні відхилення, а також визначати динаміку фізичного розвитку під впливом занять фізичними вправами і різними видами спорту.
Антропометричні вимірювання слід проводити перио--діческі в один і той же час доби за загальноприйнятою методи-ке з використанням стандартних спеціальних перевірених інструментів.
Низька суб'єктивна оцінка кожного з цих показників може служити сигналом про погіршення стану організму, бути результатом перевтоми або формується не-здоров'я.
Питання 4. Методика визначення пульсу. Його норми в спокої.
Пальпація є основним методом дослідження пульсу. Як правило, пульс починають досліджувати на променевої артерії, оскільки вона розташовується безпосередньо під шкірою і добре прощупується біля основи великого паль-ца. Намацавши артерію трьома пальцями, притискають її до під-лежить кістки. Пульс на променевих артеріях може бути не-однаковим, тому на початку дослідження потрібно пальпується-вать його на обох променевих артеріях одночасно двома ру-ками. Пульс також можна підраховувати на скроневої і сонної артерії.
Оцінка реакції серцево-судинної системи проводиться за визначенням частоти серцевих скорочень (пульсу), ко-торая в спокої у дорослого чоловіка дорівнює 70-75 уд. / Хв, у жінок - 75-80. При учащении серцевих скорочень (тахікардія) збільшується число пульсових хвиль; при за-повільно серцевого ритму (брадикардія) пульс стає рідкісним.
Науковими дослідженнями встановлено пряму зависи-ність між частотою пульсу і величиною фізичного навантаженням-ки. При однаковій частоті серцевих скорочень потребле-ня кисню у чоловіків вище, ніж у жінок, у фізично підготовлених людей вище, ніж в осіб з малою фізичною рухливістю. Після фізичних навантажень пульс здорової людини приходить у вихідний стан через 5-10 хв, за-повільне відновлення пульсу говорить про надмірності на-Грузьке.
При фізичному навантаженні посилена робота серця на-правлю на забезпечення працюючих частин тіла киснем і живильними речовинами. Під впливом навантажень об'єм серця збільшується. Так, обсяг серця нетренованого людини становить 600-900 мл, а у спортсменів високого класу він досягає 900-1400 мл; після припинення трену-ровок обсяг серця поступово зменшується.
Існує багато функціональних проб, критеріїв, тес-тів-вправ, за допомогою яких проводиться диагно-стіки стану організму при фізичних навантаженнях.
Питання 5. Форми фізичного виховання
Навчальні заняття обов'язкові - основна форма фізичного виховання у вузі, планована в навчальних планах по всіх спеціальностях з розрахунку не менше 408 годин на весь період теоретичного навчання в циклі блоку гуманітарних дисциплін;
Самостійні заняття - форма фізичного виховання, що сприяє більш ефективному засвоєнню рухових завдань, вдосконалення своїх можливостей в видах спорту у позанавчальний час при методичному участю кафедри фізичного виховання;
Фізичні вправи в режимі дня - один із напрямів фізичного виховання, мета якого зміцнення здоров'я, підвищення розумової і фізичної працездатності, оздоровлення умов навчальної праці, побуту і відпочинку студентів;
Оздоровчі та фізкультурні, спортивні заходи - форма виховання, залучення студентської молоді до постійних занять фізичною культурою, спортом, організована у вільний від занять час;
Навчально-тренувальне заняття - одна з відправних форм організації занять спортом, в основі якої - акцентоване вивчення і закріплення нового матеріалу, використання змагальних вправ, методів, близьких до основної змагальної діяльності, а також підвищення загальної і спеціальної працездатності.
Питання 6. Постава (дати визначення). Причини на-рушення постави.
Постава - це звична поза невимушено стоїть людино.
З морфологічної точки зору постава визначається, по-перше, положенням голови, формою хребетного стовпа і грудної клітини, кутом нахилу таза, станом плечового співаючи-са, верхніх і нижніх кінцівок, по-друге, якістю рабо-ти м'язів, що беруть участь в збереженні рівноваги тіла. Най-більшу роль у зміні постави відіграють хребет і таз.
З фізіологічної точки зору постава розглядається як динамічний стереотип, який купується в тече-ня індивідуального розвитку і виховання. Постава форми-ється за механізмом утворення тимчасових зв'язків і услов-них рефлексів з першого року життя дитини, коли він почи-нает ходити і стояти. Положення голови викликає рефлекси пози, які створюються тонічними рефлексами спинного, довгастого мозку і мозочка.
Зміна положення рук, ніг, голови, тулуба тягне за собою рефлекторна зміна в розподілі тонусу м'язів, зміни умов для дихання і кровообігу.
У біомеханіки під правильною поставою розуміється так звана основна стійка, при якій рівновагу тіла довго утримується без значного м'язового усі-лія, хребетний стовп зберігає нормальні фізіологічний-ські кривизни і створюються сприятливі умови для нку-ня і кровообігу.
Правильна постава добре складеної людини характе-ризуется зібраністю, подтянутостью, при цьому голова дер-жится прямо, плечі розгорнені, живіт підібраний, ноги разо-гнути в тазостегнових і колінних суглобах, п'яти разом. Профіль хребта утворює хвилеподібну лінію з рав-номерними підвищеннями і заглибленнями однаковою висо-ти. Подання про нормальну поставу дає положення чоло-століття, що стоїть у ростоміра.