Скопіюйте код для вставки в свій блог:
Матеріали по темі
Актор Юрій Стоянов. Фото Катерини Бичкової
Актор Юрій Стоянов, один з найпопулярніших персонажів на що проходить зараз в Нью-Йорку Тижні російського кіно. Ведучий легендарної гумористичної програми «Городок» останнім часом активно знімається в кіно. У представленій на суд жителям Нью-Йорка мелодрамі «Людина біля вікна». Стоянов постав в абсолютно незвичному для нього амплуа і вельми успішно. Однак ми вирішили поговорити з Юрієм про те, в чому він розуміє як ніхто інший - про гумор. Гуморі по-російськи, і гуморі по-американськи.
Чи вважаєте, що російські люди менш прямолінійні?
Я думаю, що справа тут в історичних обставинах. Традиція російського гумору - це розповідати через жарт як погано живеться, це завжди була якась спроба посміятися крізь сльози. Адже це дуже російське вираз - «сміх крізь сльози». Чому сміх крізь сльози? У американців вони чітко розмежовані. Якщо я йду на кінокомедію - це сміх. Якщо я йду на сльози - зовсім інша картина.
А Ваші американські друзі сміються над жартами «Городка»?
У мене в Америці, в основному, російські друзі. Була одна американська пара, але ми загубилися. Але якщо говорити про «Городок», то якщо його переводити, і правильно переводити, то дуже смішно виходить і на англійській мові. До того ж, їм просто подобається як 2 людини на екрані балуються, клеять дурня. Я помічав, що американцям, англійцям просто цікаво, як це зіграно.
Російським юмористам є чому повчитися у американських?
Взагалі-то, я великий шанувальник російської гумору. І мені подобаються наші комедії і наш гумор. Але раніше весь час гумористи боролися з цензурою держави, намагалися в жартах сказати те, що було заборонено. А зараз ситуація змінилася і я вважаю, зараз наше завдання навчиться жартувати в той час, коли все добре.
А хто з американських коміків Вам близький?
Я дуже люблю Вули Аллена. Я бачив майже всі його фільми. І коли я приїжджаю в Нью-Йорк, а я тут вже раз 15-ий, я люблю бродити по «вудіалленовскім» місцях. Нью-Йорк взагалі для мене дуже кінематографічний місто. Я його добре знаю по кіно - це дуже захоплююче - ходити і дізнаватися заново вулиці. дуже люблю маленьку Італію. Всі ці ресторанчики. Люблю, коли стикається «кіношна» і повсякденна реальність.
Скопіюйте код для вставки в свій блог:
оцінити матеріал
