Минають роки молоді,
І як не хочеться старіти,
Дивитися як волосся сиве,
На голові стали рідшати.
Робити можна все що хочеться
І розуміти що життя одне,
Свобода иль самотність,
Коли душа тугою сповнена.
А прекрасне життя, але щастя немає,
Самотність до нас частіше
Біжить. Чи не видно вже просвіт,
Ні почуттів, великих, справжніх,
Хоч вранці теплі світанки.
Є для радості причини,
Коль сонце шле ще привіти,
Немає смерті, рідним журби.
Минули роки молоді,
Дивлячись в дзеркало не шкодувати,
Коль не приховати волосся сиве.
Ех, як не хочеться старіти!
Ну, тут, Петро, Ви в саму точку. Старіти ніяк не хочеться.
А вона, старість, і не питає нас, мовчки, сама приходить і наводить корективи
в усьому - в зовнішності організму, і у нутрощі, і сили наші зменшує. ))))
Дякую. Бажаю здоров'я, краси і удачі!
Із розумінням! Ельвіра.
Ельвіра! Розумію, що нікуди від старості не дінешся.
Але. НЕ хочетсяяяяяяя старіти.
Ось і коти не хочуть старіти.
