(Скорочене від Амброджотто або Анджелотті)
(1266? -1337) італійський живописець
Чим більше часу минає з дня смерті велико-го художника, тим більше його ім'я обростає легендами і домислами. Цікаво, що Дж.Вазарі, видатний архітектор, живописець і теоретик мистецтва, в своїх через Вестн «Життєписах» повідомляє про тих проізведені-
ях Джотто, які до нас не дійшли або, на думку со-тимчасових фахівців, належать зовсім іншим майстрам. Ось чому багато дослідників задають пи-рос: чи існував насправді Джотто і збереглося його малярську спадщину?
Легенди про художника сходять ще до порі його отроче-ства. Розповідають, наприклад, що одного разу в дитинстві він пас овець і з натури намалював на гладкою і рівною скелі вівцю. Проїжджав повз відомий жівопісецЧімабуе, який жив в період починаючи приблизно з 1240-го і до 1302 року помітив хлопчика і запросив вчитися у нього в мас-терской. У той час поширеною практикою було доручати учневі дописувати роботи майстра. І Джотто займався цим цілих десять років, з 1280 по 1290 рік.
Основним місцем роботи для нього стає Фло-ренція. Тут живе його сім'я, тут він почав свою само-самостійну роботу і тут же провів останні два роки життя. Життя художника протікала між трьома горо-дами: Ассізі, Флоренцією і Падуї, в церквах цих го-пологів він створював фрески на релігійні сюжети.
З його ім'ям пов'язаний новий етап у розвитку не тільки італійської, але і всього європейського мистецтва. Він пер-вим спробував відійти від канонів в зображенні святих і воскресив традицію малювати з натури. Сьогодні статі-гают, що на одній з фресок йому вдалося сфотографувати образ молодого Данте, створивши один з небагатьох відомого-них нам портретів великого поета.
Один з перших самостійних замовлень Джотто - фрески в Капелі дель Арена (інша назва современ-ники дали їй на ім'я замовника - Капела Скровеньи) в Падуї. Художник працював над ними з 1303 по 1306 рік. Традиційний євангельський сюжет з життя Христа і Марії Джотто перетворив в живій розповідь про своїх сучас-ником. Всі 38 сцен взаємопов'язані і допомагають розкрити складну внутрішню життя його непростого часу.
Одночасно в умовній, алегоричній формі ху-дожник в своїх роботах говорить і про вічні проблеми: про добросердя і взаєморозуміння - «Зустріч Марії та Єлизавети», «Зустріч Іоакима і Анни у золотих воріт», про підступність і зраду - «Поцілунок Іуди» і «Бічі-вання Христа», про глибину скорботи, лагідності, смирення і невиліковним материнської любові - «Оплакування». Подібного драматизму і внутрішньої значущості образів в той час живопис ще не знала.
Але ж, здавалося б, Джотто розташував свої фрески за традиційною композиційною схемою, в три ряди, на глухій стіні з освітленням з п'яти вікон, що знаходяться на протилежному боці. Над входом в капелу распо-покладена розпис «Страшний суд», а на протилежній стіні - сцена «Благовіщення».
Новаторство Джотто проявилося в сміливому побудові простору кожної фрески. Він відмовляється від кано-нічної перспективи і вводить тривимірний простір, яке досягається за допомогою певного распо-розкладання фігур різної величини на площині сцени, як це зроблено, наприклад, на фресці «Явище ангела святий Анні». До цього додається надзвичайний, світло-лий, святковий колорит.
Обсяг прописаний майже зі скульптурною пластічнос-ма, кожна з фігур має своє місце на фресці. І самі фігури вже не плоскі, а об'ємні. Цікаво, що, хоча Джотто ще не відкрив законів перспективи він впритул підійшов до вирішення цієї проблеми. Її вирішив інший скульптор, Донателло, який створив образи прорив-ков для дзвіниці, збудованої Джотто.
Ясність і чіткість робіт Джотто роблять евангельс-кі сюжети доступними і зрозумілими будь-якому молячи-муся, і недарма розпису капели пізніше стали називати «євангелієм Джотто для неписьменних».
Побувавши в Римі, попрацювавши в Падуї, Джотто знову і знову повертається до Флоренції, де живе його сім'я, в якій було вісім дітей. Працездатність худож-ника була унікальною. Звичайно, йому допомагали учні, а частина розписів просто приписується йому. Але тим не менш відомо, що тільки у Флоренції він розписав чотири капели, в тому числі в знаменитій церкві Санта-Кроче; створив, ймовірно, мозаїку в церкві Святого Пав-ла, написав цілий ряд картин в Неаполі, з яких со-зберігалося тільки сім.
У Флоренції він з 1334 року керував будівельник-ством міських укріплень, а також головного городсько-го собору Санта-Марія дель Фьоре. Дзвіниця цього собору, яку він створив разом зі скульптором Андреа Пізано, украсившим фасад будівлі статуями, стає кращою роботою Джотто. Художник ретельно виконроб-тал всю майбутню конструкцію собору, але закінчити її не встиг. І сьогодні легкий силует дзвіниці, доповнивши ющий велична будівля собору, залишається видає-ся символом Флоренції.
Завдяки своєму веселому і життєрадісного харак-теру він на довгі роки залишився в пам'яті городян, навіть став героєм знаменитих новел Франко Саккетті. Пола-гают, що майже всі флорентійські і більшість сіенс-ких живописців перебували під його впливом, а в Падуї живопис складалася під впливом так званої флорентійської школи. Непряме вплив Джотто досл-тал і великий Мікеланджело. Ось чому нащадки бла-годарно назвали цього художника батьком італійського Відродження.