Багато дубів в гаю росло. Роща тому дубової і називалася. Прийшли в гай лісоруби. Дивні вони люди, лісоруби. Дивну воду вони пили: чи не живу, чи не мертву, а вогненну. Загорілися вони і побилися між собою через те, що хтось комусь не сподобався. Потім вони ще вогняну воду пили, щоб помиритися. Помирилися і, ну, дуби давай пиляти, які їм найбільше сподобалися. А які дуби не подобалися, тих не чіпали. Молоді їм не подобалися, а старих, тих всіх вирізали: пень у пня, як могилки на цвинтарі розквіт ...
Пня зрадів зальотні опеньок, що спорою прилетів:
- Житло! Ніяких ЖЕКів! Заселяють і живи! Збільшуй сімейство! - і обзавівся опенковой грибницею. І понесла вона. І принесла вона опеньків маленьких, несть числа їм. Благородне сімейство підлогу пня обжіло, замислив і другу половину обживати. Але не тут-то було. На іншій половині інший мешканець підселився, далекий родич опенька благородного, недолугий, з тих, про яких кажуть - «в сім'ї не без виродка». Виродок теж розплодився, і його сімейка не менше плідною виявилася, якщо не плодовитее сім'ї опенька благородного. Опеньки, сусіди-родичі, через житлової площі між собою воювати стали, ніяк не поділять, кому яку сторону пня обживати, все на іншу норовлять підселитися ...
І тут прийшли грибники. Дивні вони люди, грибники. І вони дивну воду пили: чи не живу, чи не мертву, а вогненну. Веселішали від неї. І, розвеселившись, взялися, на їхню думку, порядок в грибному світі наводити: начисто вирізали все сімейство опенька благородного - ні грибниці, ні діток не пошкодували. Та ще й хвалилися: «Справу зроблено! Під вогняну водицю заїдь яка будеть! »- несучи з собою повні лукошки опеньків різаних.
Прийшли люди вдруге до пенька, а там одні опеньки недолугих красенями малюються. Але - не подобаються вони людям, люди їх і не чіпають, і, якщо чесно, бояться: хоч і недолугу, а за родичів благородних помстяться. І біжать люди від пня з розгніваними опеньками недолугими геть. А пень від опеньки недолугих, від їхнього гніву стогне і загинається. «Поганий пень!» - про бідоласі люди відгукуються. А пень то хороший. А яким красенем дуб був, перш ніж в пень обернутися! Але люди про це не думали.
«Дивні вони!» - думає про людей пень ...
Михайло, красивий склад, мені сподобалося. хай щастить
Дякуємо. І вам щасти.