The Project Gutenberg EBook of Duhovnye ody (Spiritual Odes)
by Gavrila Romanovich Derzhavin
This eBook is for the use of anyone anywhere at no cost and with
re-use it under the terms of the Project Gutenberg License included
with this eBook or online at www.gutenberg.net
Title: Duhovnye ody (Spiritual Odes)
Author: Gavrila Romanovich Derzhavin
*** START OF THIS PROJECT GUTENBERG EBOOK DUHOVNYE ODY (SPIRITUAL ODES) ***
Г.Р.Державин. Духовні оди.
Хто може, Господи, Твої статути знати?
Межа Твоїх доль хто може випробувати?
Котора буйна тварюка настільки в думках вознесеться,
Що твердість ніколи її не буде тремтіти?
Хто скаже мені: багатий я, знатний я, високий?
Єдін, всесильний цар, Ти тримаєш смертних рок;
Ти долі людей як коло звертаєш,
Скидати долу Ти, Ти вгору їх захоплюватися;
І небо і земля, і повітря і моря,
І серце і долі в Твоїх руках, Царя.
Як швидкі води Ти в нас думки спрямовуються,
Ти брег водам, кінець справах визначаєш.
Чого не переходив на серце і на розум,
Про те тепер чутка, глас, звуки, слава, шум;
Яка зірка світліше всіх блищала,
Незрима та тепер і непримітна стала.
Серед лона щастя герой Фарсальской лайки
Вбито і, пригода переможні долоні,
Лежить в крові своїй від щирих своїх.
Як, Господи, дізнатися межа доль Твоїх?
Коли я паче всіх днів жити ще тішуся,
Те, може бути, в ту мить я в смертний рів валюся;
Коли я, думаю, над усім звеличений,
Те, може бути, стрімголов летіти я засуджений.
Гордовитий в гордості, коли ті, хто мудрує я паче,
Чи не для того ль, про те покаятися щоб в плаче?
Коли ж трясучись і дивлюся, що смерть моя близька, -
Мене Всесильного всесильна рука
З тартара, коли не чаю, захоплює.
Твоя влада, Господи, з мертвих воскрешає:
Впадати у відчай гріх, надії вірною немає.
Так Ти, о Боже мій! і життя моє і світло;
У захваті радісному і думки захопленої
Помічника Тебе я бачу цілому світові,
На Тебе єдиного мені повинно сподіватися,
І без мене Ти мені зможеш щастя дати.
Почала свого я, ні кінця не бачу:
Дбаю якщо про себе, я тим Тебе ображу!
Незбагненний Бог, усіх тварюк Сотворитель,
Рух сердець і помислів Прозрітель!
В останній раз кличу до Тебе я в житті цьому:
Схили з небес, схили свій слух до благання мого.
Поглянь, Творець мій, на серці смуток,
Що якщо, Твій закон бажає знати абсолютно,
Я слабким розумом чого не розумів,
Помилуй Ти мене, коли в ньому я помилявся.
Твоє святе я хотів творити веління
Зі всією ревністю, але без звичаїв.
Се, бачу розчинений той шлях переді мною,
За яким увійти я в вічний лещу спокій.
Увійду, звичайно так, я в тому не сумніваюся:
На милосердя Твоє я покладаюся.
Ти щедрий і милостивий був в вік цей швидкоплинний:
Ти будеш мені Батько, а не Мучитель вічний.
Ти мій живильник,