Найбільш поширеним для селянських хо-зяйств в першій половині XX в. був змішаний-ний тип економіки, коли одночасно вироб-сідали і товарні культури, і продовольство для власного споживання.
Подібне поєднання виробництва було вимушеним, оскільки внутрішній поділ праці і національний ринок залишалися нерозвиненими.
Розвиток товарно-грошових відносин в селі було нерозривно пов'язано з виробництвом товарних культур. Це могли бути вирощувані для ринку або традиційні продовольчі і технічні культури (пшениця, рис, бавовник, джут і т.д.), або зовсім нові експортні культури (кава, чай, тютюн, опійний мак, цукрову тростину і ін.). Експортне виробництво практикувалося селянами з кінця XIX в. але широкий і повсюдний характер почало набувати на початку XX ст. Грошові кошти селянам були необхідні для сплати ренти, податків, що зростали з року в рік боргів, лихварських відсотків, для покупки або оренди землі, промислових товарів і предметів нової системи потреб, котра формувалася під впливом Заходу. Все це змушувало селян обробляти культури, що мали попит в метрополії і на світовому ринку, і реалізовувати їх через посередницький механізм на зовнішньому ринку.
Згодом у зв'язку зі збільшенням заборгованості і зростанням всіляких виплат (в тому числі іпотеку) селяни почали продавати на ринку та інші сільськогосподарські продукти, призначені раніше для власного споживання. Вони стали в більшому ступені займатися городництвом, садівництвом, домашніми підсобними промислами, отходнічеством. Експортні культури надходили повністю на зовнішній ринок (до розвитку місцевої промисловості), а продовольство - частково на зовнішній і місцеві ринки для постачання городян і внутрішнього товарообміну. Тому з початку XX ст. в багатьох країнах Сходу в товарний оборот переймалася все більша частина части-жавної продукції.
Неухильного зростання частки сільськогосподарської продукції, що надходила на місцеві ринки, в чималому ступені сприяли збільшення нових груп міського населення, міграція та отходнічество сільських жителів, зростання чисельності наймитів, поденників, робітників на плантаціях.
У ряді країн Сходу, особливо в тих районах, де були великі необроблювані раніше земельні угіддя, мелкотовар-ве селянське виробництво на експорт прийняло масовий характер. Але, незважаючи на це, там не склався своєрідний «селянський» тип еволюції з переважанням передових буржуазних елементів, що зумовило б прогресивне становлення нового способу виробництва «знизу».