Pourquoi craindrais-je de le dire?
C'est Margot qui fixe mon goût [4] [5].
Так і мені дізнатися трапилося,
Що за птах Купідон;
Серце жагуче полон;
Зізнаюся - і я закоханий!
Пролетіло щастя час,
Як, любові не знаючи тягар,
Я жива та наспівувати,
Як в театрі і на балах,
На гуляннях иль в воксале [6]
10 Легким зефіром літав;
Як, сміючись на зло Амуру,
Я писав карикатуру
На люб'язний жіноча стать;
Але марно я сміявся,
Нарешті і сам попався,
Сам, на жаль! з глузду з'їхав.
Сміхи, вільність - все під лавку,
З Катона я у відставку,
І тепер я - Селадон! [7]
20 Краса то жриці Тальї [8]
Бачив принади Наталії,
І вже в серці - Купідон!
Так, Наталя! признаюся,
Я тобою полонён,
У перший раз ще, соромлюся,
У жіночому принади закоханий.
Цілий день, як не верчу,
Лише тобою зайнятий я;
Ніч прийде - і лише тебе
30 Бачу я в порожньому мечтанье,
Бачу, в легкому одеянье
Ніби мила зі мною;
Несміливо, солодко дихання,
Білій грудей коливань,
Сніг затьмарила білизною,
І роззявлений очі,
Скромний морок мовчазної ночі -
Дух в захоплення приводять мій.
Я один в альтанці з нею,
40 Бачу ... невинності лілею,
Тремчу, мучуся, німію ...
І прокинувся ... бачу темряву
Кругом ліжку самотньою!
Випускаю подих глибокої,
Сон ледачий, томноокой
Відлітає на крилах.
Пристрасть сильніше стає,
І, любов'ю втомили,
Я слабну кожен день.
50 Все до чогось розум прагне,
А до чого? - ніхто з нас
Дамам вголос того не скаже,
А вже так і сяк розмаже.
Я - по-свійськи поясню.
Всі коханці бажають
І того, чого не знають;
Це властивість їх - дивлюсь!
Звернувшись балахоном,
З хватской шапкою набакир
60 Я хотів би Филимоном [9]
Під вечір, як усюди тінь,
Взявши Анюти ніжно руку,
Пояснювати любовну борошно,
Говорити: вона моя!
Я хотів би, щоб Назарянин [10]
Ти намагаєшся мене
Утримати солодким поглядом.
Іль сивим Опікуном
Легкої, миленький Розіни,
70 Старим пасинком долі,
У опанчі і з перукою,
Зухвалої полум'яної рукою
Білосніжний, полну груди ...
Я хотів би ... так ногою
Моря не переступити,
І, хоч по вуха закоханий,
Але з тобою розлучені,
Всій надії я позбавлений.
Але, Наталя! Ти не знаеш,
80 Хто твій ніжний Селадон,
Ти ще не розумієш,
Чому не сміє він
І сподіватися? - Наталя!
Вислухай ще мене:
Чи не володар я сералю, [11]
Чи не арап, не турок я.
За чемного китайця, [12]
Грубого американця, [13]
Почитати мене не можна,
90 Чи не уяви і німчуру, [14]
З ковпаком на волоссі,
З кухлем, пивом налиті,
І з цигаркою в зубах.
Чи не уяви кавалергарда
У касці, з довгим палашом.
Не люблю я лайливий грім:
Шпага, шабля, алебарда
Чи не тягчат моєї руки
За Адамови гріхи.
100 - Хто ж ти, базіка закоханий? -
Глянь на стіни піднесені,
Де безмовність вічний морок;
Глянь на вікна загородження,
На лампади там запалені ...
Знай, Наталя! - я ... монах! [15]
Примітки
Чому мені боятися сказати це?
Марго полонила мій смак. Фр.
( «Так і мені дізнатися трапилося»).