На дальшій планеті жив п'яничка. Маленький принц пробув там зовсім недовго, але все одно його пойняла дуже невесело. Коли він з'явився на цю планету, п'яниця мовчки сидів і дивився на що вишикувалися перед ним полчища пляшок - порожніх і повних.
- Що це ти робиш? - запитав маленький принц.
- П'ю, - похмуро відповів п'яниця.
- Навіщо?
- Щоб забути.
- Про що забути? - запитав маленький принц, йому стало шкода п'янички.
- Хочу забути, що мені соромно, - признався п'яничка і повісив голову.
- Чого ж тобі соромно? - запитав маленький принц, йому дуже хотілося допомогти бідоласі.
- Соромно, що п'ю! - пояснив п'яниця, і більше від нього не можна було добитися ні слова.
І маленький принц відправився далі, розгублений і здивований.
"Так, дійсно, дорослі дуже, дуже дивний народ", - думав він, продовжуючи шлях.