Шанувальники Круга знають багато про його життя і творчість, про його ранньому трагічному догляді. А яким легендарний шансоньє був в дитинстві і з чого починався його творчий шлях? У день народження співака своїми спогадами з кореспондентом «Радіо Шансон» ділиться старша сестра Михайла Ольга Медведєва.
- Ольго, які спогади про дитинство найяскравіші?
- Чомусь пригадується, як ми сварилися, потім підписували мирні договори про те, що більше сваритися не будемо, ставили підписи. (Посміхається). Дуже добре пам'ятаю, що писали ми завжди на листочках в клітинку. Миша весь час дуже переживав, що був молодшим братом. Йому було прикро саме через це. Він завжди був хлопцем з характером, норовливим. Я теж любила покомандувати. Мені не хотілося поступатися, а він не хотів підлаштовуватися під мене. Мені завжди здавалося, що раз я старша сестра, то можу встановлювати правила, а він пручався, як міг. Повне й остаточне перемир'я у нас настало, коли ми обидва стали дорослими, я заміж вийшла. Ділити на той час нам було вже нічого. (Посміхається). Ще пам'ятаю, у нас з Мішею була одна кімната на двох, вузька така, прямокутна, і ліжка в ній стояли паралельно. І перш ніж лягти спати, ми завжди довго розмовляли, щось обговорювали, частіше сперечалися, та так голосно, що з сусідньої кімнати приходили батьки. Але це спогади зі шкільної пори. Миша вже вчився в першому класі, я в четвертому.
- Батьки вас якось мирили, коли ви сварилися?
- Найцікавіше, що мама і тато навіть не здогадувалися, що у нас є якісь конфлікти. Ми всі «з'ясовували», коли вони були на роботі. А один на одного ми ніколи їм не скаржилися. Ми з Мішею були дуже самостійними! (Посміхається).
- Яким дитиною був ваш брат?
- Активним, це перше, що спадає на думку. Я весь час пам'ятаю його на велосипеді у дворі. Як тільки він навчився ходити, йому купили маленький велосипедик. Потім був триколісний, пізніше вже двоколісний. У нього постійно були розбиті коліна, мама йому їх весь час зеленкою мазала. (Сміється). Звичайно, як всі хлопчаки, любив в футбол поганяти. Скільки разів мама приходила з роботи, а у нього сорочка брудна. Часто, перш ніж йти на уроки, він грав у дворі, так і пояснював мамі: «Ну, я відразу надів шкільну форму, поганяв в футбол і в школу побіг». Адже тоді тільки білі сорочки носили, у Міші вічно манжети чорні були. А взагалі Міша був дуже компанійський, дружив з хлопцями у дворі, його любили і поважали.
- Хлопчики, як правило, не дуже люблять що-небудь по дому робити. Мишу можна було назвати помічником?
- Так, але тільки не вдома, а на дачі. Він копав, дуже любив поливати розсаду. Змушувати його точно не потрібно було.
- А хто став ініціатором надходження Михайла в музичну школу?
- Думаю, батьки хотіли направити його енергію в щось хороше. Я вже вчилася в цій школі. Миша провчився недовго, всього одну чверть. Йому подобалося займатися з викладачем, він любив свій інструмент - баян, із задоволенням ходив на спеціальність, але з працею переносив сольфеджіо та хор, просто ненавидів це. Та пішов. А вже пізніше він захопився гітарою. У той час майже всі хлопчаки у дворі хоч три акорди, так знали. Старші завжди вчили молодших. Мишу вчив наш сусід по під'їзду - Борька. Так вони і здружилися, вечорами біля під'їзду на лавочці сиділи, щось підбирали на слух, а бабки, як прийнято, обурювалися, що кругом хуліганство одне. Хлопців ганяли, тоді вони йшли в дитячий садок поруч з будинком. Там, на літній веранді, продовжували займатися музикою - співали пісні, грали щось популярне.
- Ваша музикальність - це сімейне? Батьки були якось пов'язані з музикою?
- Скільки я себе пам'ятаю, у нас завжди збиралися гості - мамині й татові колеги, рідня, все приходили сім'ями, з дітьми. У нас були не просто застілля, а свята за сценаріями. Завжди співали хором застільні пісні. Прекрасно пам'ятаю, як ми з мамою на величезних аркушах писали тексти пісень на випадок, якщо хтось забуде слова. У мами був дуже гарний почерк. Ці листи ми потім не викидали, а прошивали, вони потім ще довго нам служили. Сім'я у нас дуже голосиста, всі співають - і тітки, і бабусі, і сестри. Співали і народні пісні, і популярні радянські. Анну Герман дуже любили, народна «Чи винна я» обов'язково звучала. Але я не пам'ятаю, щоб Мишко сидів з нами в такі моменти. В основному, жінки співали.
- А який репертуар був у нього?
- Міша дуже рано захопився Володимиром Висоцьким, набагато пізніше з'явилися у нього записи Віллі Токарєва та Олександра Розенбаума. Висоцького він знав, здається, всього. Це був його кумир з раннього дитинства. До сих пір у нас є портрет Володимира Семеновича, який висів ще у Мишка. Брат приголомшливо передавав його манеру виконання, практично копіював. А ще у нього була така історія - на відомі пісенні мелодії він писав свої слова. У нас довгий час зберігалася запис, де він виконував популярну пісню «Я запитав у ясена», але на свої слова, і це звучало теж дуже добре. До речі, у нього з часом виробилася якась особлива манера гри на гітарі, мене досі мене запитують, як це він робив.
- Подорослішавши, він вступив в автомобільний технікум. Музика відійшла на другий план?
- Ольга, що особливо вам подобається у творчості брата?
Розмовляла Марина Аверкина Фото: з архіву родини Михайла Круга