Умовою утворення диференціальної ренти першого виду є відмінність земельних ділянок по природному родючості і місцю розташування щодо ринків збуту продукції. При цьому мова йде про рівновеликих земельних участ-ках, т. Е. Однакових за розмірами. У сільському господарстві і добувній промисло-вості, де земля - пряме засіб виробництва, вартість продукції визна-ляется суспільно необхідними витратами праці не по всій галузі, а тільки серед підприємств, що використовують найгірші земельні ділянки по їх родючості і місцю розташування, т. Е. Являє собоюсередню зважену (на обсяг продук-ції) величину індивідуальних витрат праці не по всім підприємствам галузі, а лише за тими з них, які мають найгіршими земельними ділянками і, сле-послідовно, мають найвищі індивіду Патерналізм витрати виробництва і реалізації продукції. Тому вартість сільськогосподарської продукції та продукції до-ної промисловості становить середню зважену величину з індиві-дуальних витрат уречевленої та живої праці тільки за найгіршими за плодо-родію і розташування земельних ділянок. Звідси на земельних ділянках, кото-які характеризуються середнім і найкращим родючістю і місцем розташування возни-
кає додатковий дохід, диференціюється за своїми розмірами в прямій залежності від того, наскільки родючість на них вище, ніж на найгірших ділянках, або наскільки транспортні витрати з доставки продукції на ринок мен-ше, ніж за продукції, виробленої на найбільш віддалених ділянках. Таким обра-зом, диференціальна рента являє собою додатковий дохід, що виникає щий як різниця між суспільно необхідними витратами праці, формую-щимися на найгірших ділянках і визначають вартість продукції, з меньші-ми індивідуальними витратами праці на середніх і кращих ділянках.
Пояснимо це на умовному прикладі (табл. 15.1). У ньому ми припускаємо:
1) на трьох рівновеликих земельні ділянки площею в 1 га вирощується одна і та сама продукція (пшениця) однакового ґатунку та якості;
3) всі ділянки однаково розташовані по відношенню до ринків збуту Вира-щіваемой продукції (пшениці), т. Е. Транспортні витрати по її доставці на ринок беруться рівними;
4) в кожен з трьох ділянок авансовані рівні за величиною капітали в 100 од. які при середній нормі прибутку в 20% обумовлюють однакові інді-виділеного витрати капіталу разом із середнім прибутком на весь обсяг продукції, виробленої на кожній дільниці окремо (індивідуальна ціна виробництва на весь обсяг продукції), рівні 120 од. (За умови збігу авансованого капіталу з капіталістичними витратами виробництва): 100к + 20Рс.
Таблиця 15.1. Освіта диференціальної ренти першого виду в зв'язку з різницею в природній родючості
Раз-заходів участ-ка, га
Аванси-ваний-ний капітал, рівний капита-лістіч-ським витратиш-кам, од.
Середовищ-ня норма при-чи,%
Виходячи з прийнятих припущень, ціна 1 ц пшениці, по якій її будуть продавати все виробники, сформувалася відповідно до витрат на най-менш родючому (першому) ділянці і виявилася рівною 20 од. (120. 6). При продажу продукції за даною ціною виручка від всього обсягу реалізації складе у виробника на гіршому ділянці 120 од. (20 6), у виробника на середній ділянці - 240 од. (20 12), у виробника на найкращій ділянці - 480 од. (20 24). На гіршому ділянці диференціальна рента по природному родючості дорівнює нулю, так як суспільно необхідні витрати на цій ділянці рівні індивіду-альних витрат. Оскільки індивідуальні витрати на середньому (другому) по
природної родючості ділянці становлять 10 од. на 1 ц (120. 12), то з нього буде отримана диференціальна рента в розмірі 120 од. [(20 - 10) 12]. На кращому (третьому) ділянці по природному родючості індивідуальні витрати на 1 ц рівні 5 од. (120. 24), тому диференціальна рента на ньому складе 360 од. з 1 га [(20 - 5) 241.
Аналогічно формується диференціальна рента, обумовлена відмінністю земельних ділянок по їх розташуванню. Найбільш віддалені від ринку збуту земельні ділянки (за інших рівних умов) забезпечують створення про-дукції, що має найвищі індивідуальні витрати з точки зору витрат на її доставку до цього ринку. Саме середня зважена величина індивідуальних витрат на побічних (найбільш віддалених) ділянках є базою для ціни продук-ції в частині транспортних витрат. Відповідно до цього на всіх тих земельних ділянках, де проводиться та ж продукція, але які при тому ж родючості ближче розташовані до ринків її збуту, т. Е. Мають менші витрати на транс-портування, утворюється диференційна рента, що виникає, однак, уже не в внаслідок відмінності природної родючості, а через розташування земельних ділянок. Тут теж доречний умовний приклад, який представлений в табл. 15.2.
У табличному прикладі зроблені наступні спрощують припущення:
1) передбачається виробництво пшениці однакового ґатунку і якості на трьох рівновеликих, але разноудаленних (від покупця) ділянках;
2) родючість ділянок також однаково - врожайність з 1 га дорівнює 20 ц;
3) вкладений в вирощування пшениці капітал скрізь однаковий і дорівнює 100 од .;
4) ділянки розташовані - на різній відстані від ринку збуту, в силу чого капітал, необхідний для транспортування пшениці, відрізняється по величи-ні щодо кожної ділянки;
Таблиця 15.2. Освіта диференціальної ренти I в зв'язку з різницею в місці розташування
5) авансований капітал у виробництво і транспортування передбачається рівним капіталістичним витрат за умови, що основний капітал переносить всю свою вартість за один кругообіг, що співпадає з сезоном вирощування пшениці.
Виходячи з прийнятих припущень ціна виробництва, по якій буде реализо-ють пшениця, вирощена на всіх ділянках, складається на базі витрат і середнього прибутку з найбільш віддаленої ділянки (180 од. За 20 ц, або 9 од. За 1 ц), де диференціальна рента за місцем розташування дорівнює нулю, бо ринкова ціна виробництва збігається з сумою індивідуальних витрат і середнього прибутку. На среднеудаленном ділянці, для доставки пшениці з якого потрібно 20 од. капіталу, індивідуальні витрати із середнім прибутком складають 144 од. з 1 га і 7,2 од. з 1 ц, в результаті чого диференціальна рента з цієї ділянки за місцем розташування дорівнює 36 од. з 1 га (180 - 144) і 1,8 од. за 1 ц (9 - 7,2). На ближньому ділянці з тих же причин диференціальна рента по Позиціонув-нию дорівнює 48 од. з 1 га (180 - 132) і 2,9 од. за 1 ц (9 - 6,1).
Треба зауважити, що диференціальна рента за місцем розташування є бо-леї мінливою, ніж по природному родючості, бо натуральна врожайність мало змінюється, в той час як розвиток транспорту і формування нових ринків досить швидко змінюють місце розташування ділянок, вирощуваних на них (або видобуваються з-під них) видів продукції щодо покупців. Така під-рухливість характерна і для другого різновиду диференціальної ренти.
Диференціальна рента II
Вона виникає не як наслідок природної родючості або Позиціонув-ня рівновеликих земельних ділянок, а як результат ефективності рівновеликих капіталовкладень в однакові за розмірами, місцем розташування та природний-ному родючості земельні ділянки. Іншими словами, диференціальна рента другого виду обумовлена відмінністю в «економічному родючості» земельних ділянок, що виникає внаслідок віддачі нових рівновеликих інвестицій в про-ництво на однакових площах.
Розглянемо процес утворення диференціальної ренти II на умовному прикладі (табл. 15.3). За відправний пункт візьмемо з раніше розглянутого прикладу найгірший по природному родючості земельну ділянку, початкові ка-піталовложенія в який в розмірі в 100 од. при середній нормі прибутку 20% забезпечували врожайність 6 ц / га і відповідно ціну 1 ц пшениці в 20 од. Далі передбачається:
1) попит на пшеницю зріс, внаслідок чого ринкова ціна на неї підвищилася;
2) попит змусив виробників пшениці на трьох найгірших по природний-ному родючості земельних ділянках здійснити додаткові капіталовло-вання в 100 од. в результаті чого на кожному з таких ділянок загальні капітало- вкладення склали вже 200 од. а середня прибуток - 40 од. (При тій же середовищ-ній нормі прибутку 20%);
3) приріст урожайності на трьох гірших ділянках після додаткових ка-піталовложеній виявився різним, т. Е. Їх ефективність виявилася неоднаковою: на першій ділянці врожайність зросла з 6 до 8 ц / га, на другому - з 6 до 10, на третьому - з 6 до 12 ц / га. Всі інші припущення в даному прикладі такі ж, як і в табл. 15.1.
У цих умовах ціна 1 ц пшениці буде визначатися індивідуальними витратами і середнім прибутком на тому з найгірших земельних ділянок, де ефективність додаткових капіталовкладень виявилася найменшою (пер-вий найгірший ділянку), бо інакше виробник не буде зацікавлений здійсню-
Таблиця 15.3. Освіта диференціальної ренти другого виду
ствлять такі додаткові капіталовкладення, оскільки не отримає середнього прибутку відповідно до її середньою нормою. Отже, після додаткових-них капіталовкладень в нашому прикладі ціна 1 ц пшениці встановиться на рівні 30 од. (240. 8), що відповідає підвищенню попиту на неї (зростання ціни в порівнянні з попереднім прикладом з 20 до 30 од.). В результаті на другому, найгіршому, ділянці, де додаткові капітальні вкладення сприяли підвищенню врожайності з 6 до 10 ц / га і де індивідуальні витрати на 1 ц становлять 24 од. утворюється диференціальна рента другого виду, що дорівнює 60 од. з 1 га [(30 - (240. 12)) • 12], бо індивідуальні витрати тут на 1 ц становлять 20 од.
На ділянці із середнім природною родючістю, де додаткові капітало- вкладення не здійснювалися і де індивідуальні витрати на 1 ц рівні 10 од. проте утворюється диференціальна рента другого виду поряд з діфферен-ціальної рентою першого виду, так як зросла ціна 1 ц пшениці з 20 до 30 од. в результаті додаткових капіталовкладень на інших ділянках. Врожайність на середній ділянці залишається колишньою (12 ц / га при капітальних вкладеннях і середнього прибутку в 120 од.). При ціні 1 ц в 20 од. з нього отримували диференціювання альную ренту першого виду в 120 од .; а при ціні в 30 од. за 1 ц к діфференціаль-
ної ренти першого виду додається диференціальна рента другого виду з цієї ділянки також в розмірі 120 од. оскільки загальна величина диференціальної ренти першого і другого виду з нього складе 240 од. [(30 - (120. 12)) * 12].
Нарешті, диференціальна рента другого виду з'явиться і на кращому по есте-ного родючості земельній ділянці, хоча на ньому додаткові інвести-ції також не відбувались. Вона складе 240 од. з 1 га, так як диференціальна рента першого виду дорівнювала 360 од. а загальна величина диференціальної ренти першого і другого виду виявилася рівною після додаткових капіталовло-жений на гірших ділянках 600 од. [(30 - (120. 24)) • 24].
Саме відмінність в ефективності додаткових капіталовкладень в одно-великі і однакові по вихідній природному родючості ділянки пояснив-ється двома обставинами.
По-перше, воно пов'язане з їх можливою неоднаковістю по конкретним поч-венно-кліматичними характеристиками. Вони можуть мати рівну вихідну уро-жайность вирощуваних культур, але відрізнятися за складом грунту, температурі і вологості. Тому однакові за величиною і структурою капіталовкладення можуть мати різну віддачу.
По-друге, навіть при тотожності грунтово-кліматичних характерис-тик рівновеликих і равноурожайних ділянок вони можуть по-різному змінювати своє економічне родючість, якщо рівні за величиною капіталовкладення, осу-ществление в них, виявляться різними за структурою. Адже вони можуть реализо-тися в різних формах: меліорації [від лат. melioratio - поліпшення], механіз-ції, хімізації, селекції [від лат. selectio - відбір] і ін. Причому всі ці направ-лення інвестицій мають свої різновиди, можуть здійснюватися окремо або одночасно в різних поєднаннях. Їх ефективність залежить від правильного вибору структури з урахуванням специфіки конкретних ділянок.
Отже, з умовного прикладу видно, що диференціальна рента другого виду обумовлена відмінністю в додаткових інвестиціях (з точки зору їх еф-ності), що здійснюються на однакових за розміром, місцем розташування і ес-тественного родючості земельних ділянках. Але вона може одночасно метушні-кати і на тих ділянках, де додаткові капітальні вкладення не виробляй-лись, якщо вони на інших площах викликали збільшення розриву між ціною продукції і індивідуальними витратами на неї на даних ділянках. Тут на-блюдается своєрідний перенос ефективності (в частині земельної ренти) від додаткових капітальних вкладень, здійснених на одних ділянках, на ті земельні площі, де вони не проводилися, але де різниця між ціною і інді-виділеного витратами зросла внаслідок підвищення ціни.
З цієї точки зору, інтенсифікація землекористування завдяки додаткового-тільних інвестицій в ті ж самі земельні площі, вигідна всім землевласникам, бо саме вони надають диференціальну ренту першого і другого виду. Правда, диференціальна рента другого виду може присвоюватися також особами, які орендують земельні ділянки у їх власників, але тільки в межах часу - від моменту утворення даного виду ренти на відповідними-Ющем ділянці в рамках колишнього орендного договору до терміну закінчення його дей-наслідком. Адже при укладанні нового орендного договору землевласник, виявивши виникнення або збільшення диференціальної ренти другого виду на його землі, буде вимагати відповідного збільшення орендної плати.
Тому між землевласниками і орендарями землі ведеться боротьба за терміни оренди: перші прагнуть їх скоротити, щоб частіше пересматрі-вать орендну плату в сторону її підвищення в разі появи або збільшення диференціальної ренти другого виду, а другі, навпаки, домагаються їх повели
чення, щоб мати можливість більш тривалий період привласнювати діфферен-соціальну ренту другого виду, досягнуту завдяки інтенсивному землепользо-ванию. І якщо держава прагне створити стійкі стимули орендарям для інтенсифікації землекористування, воно повинно законодавчо сприяє-вать і подовженню термінів орендних договорів. Але якщо земельні влас-ники прагнуть до підвищення економічної родючості своїх земель, то вони самі зацікавлені в досить тривалих термінах оренди.