, -і, ж. 1. собир. Дрібні дикі птахи та звірі як предмет полювання. Лісова д. 2. М'ясо цих птахів і тварин, употр. в їжу. Паштет з дичини. 3. Безглузді розмови, нісенітниця, дурниця (розм.). Не хочу слухати цю д. 4. Дике, глухе місце (розм.). Зайшли в болотяну д.
- - видобуваються полюванням птахи та звірі, м'ясо яких вживають в їжу. Дає також пух, перо, шкурки, роги. Перната (лісова, або борова, польова, степова, болотна, гірська) дичину - птиці; чотиринога - зайці і копитні тварини.
-ж. все що дико, в різного. знач. місце, неторнутое рукою людини або запущене; незаселені місця; глушину, зарості, грушева, яблунева дичину, дички, дика, що не прищеплена поросль (від кореня) або зарості.
- Тварини, в природному, дикому вигляді, особ. птах, і до того ж снедная, складова промисел мисливця; в Тамбов. бита і заморожена про запас дворова птиця. Лягавих собака сама дичини не їсть, не на себе трудиться. Дичина у щах: а все таргани.
- Дикі мови, дурниця, брехня, дрібниці нісенітніца. Він поре, несе дичину. Дичина ж. дичину, в знач. дикої живності, особ. битою. Червона дичину або дичина, найкраща, ділиться ще на велику або лісову (всі види оленя), дрібну, болотяну, лісову, льотну та ін. Червона болотна, всі види бекасів. Дічак м. Щільний польовий шпат, камінь фельзіт. Дічец або дичка м. Нещеплених плодове дерево.
- Дичка, боровки, слепетень, дикий рій; він йде з вулика або слепетня і сам собі шукає притулку.
- Тамбо. правець параліч, удар. Дичкових, до дички відноситься Дічіть, співати або грати дико, невірно, безладно розладами, не в голос; ворожнечі. Дичавіти, ставати диким, у всіх знач.
- Дурити, примха навіжений.
- Перм. про дівці, дивувати, девіть, розмовляти або звертатися з хлопцем. Дічіться про людину або тварину бути диким, боятися людей, суспільства, бути похмурий або відлюдний, боязким необходітельним, несміливим. Дічлівий, хто цурається, дик в зверненні. Див. Також дикий.