Факт розвитку природи і суспільства заперечувати неможливо; з принципом розвитку згодні нд ?? е філософи, але розуміють його по-різному. Історично склалися два базові підходи до розвитку: метафізичний і діалектичний.
Однією з базових особливостей метафізичної концепції розвитку є погляд на природу як на випадкове скупчення предметів, явищ, відірваних один від одного і незалежних один від одного, що знаходяться в стані спокою і нерухомості. Метафізичний погляд на світ панував в філософії і науці аж до XIX століття.
Метафізика розглядає розвиток як чисто кількісні зміни, без якісних стрибків, без боротьби протилежностей, вважаючи, що джерело розвитку знаходиться поза даної системи. Їм є зовнішній поштовх іншої системи, або первотолчок (І. Ньютон). Загальна тенденція, спрямованість процесу розвитку - висхідна або низхідна лінія, круговорот. Τᴀᴋᴎᴍ ᴏϬᴩᴀᴈᴏᴍ, особливістю метафізичного способу мислення є однобічність, абстрактність, абсолютизація того чи іншого моменту в складі цілого при розгляді різних проблем, явищ і процесів дійсності.
Різновидами метафізичного способу мислення є: догматизм, релятивізм, софістика і еклектика.
Догматизм заперечує, перш нд ?? його, принцип розвитку. Головною ознакою догматизму при вирішенні теоретичних і політичних проблем є відмова від визнання залежності істини від умов, місця і часу. Положення, колишні істинними в одних обставин, догматик перетворює в застиглі, незмінні догми, які нібито зберігають свою істинність на вс ?? е часи.
Релятивізм абсолютизує момент мінливості. Різниця між діалектикою і релятивізмом можна проілюструвати, зіставивши положення Геракліта з Ефеса і Кратила з Афін. Геракліт стверджував, що''в одну і ту ж річку не можна увійти двічі, бо на що вступають в одну і ту ж річку нд ?? е нові і нові вода текут''. Кратил ж, на противагу Гераклітові, вважав, що в одну і ту ж річку не можна вступити і одного разу. У положенні Геракліта момент мінливості поєднується з моментом стійкості. У положенні Кратила момент стійкості заперечується і абсолютизується момент мінливості. Подія перетворюється на суцільний потік зміни і зникає, в зв'язку з цим в одну і ті ж річку не можна вступити і одного разу. Релятивізм - ϶ᴛᴏ також абсолютизація умовності знання, заперечення можливості пізнання об'єктивної істини. У сучасній методології і філософії науки існує''методологіческій релятівізм'' - принципова відмова від абсолютних наукових переваг (''епістемологіческій анархізм'' П. Фейєрабенда). Релятивізм повинна бути''етіческім'' (у кожного -''своя'' мораль); ''естетіческім'' (''сужденія вкуса'' не є вс ?? Еобщ); ''історіческім'' (теорія О. Шпенглера).
Софістика - ϶ᴛᴏ свідоме використання для обгрунтування і докази тих чи інших положень таких доводів, які за формою виглядають як правильні, а по суті є неправдивими. Основним прикладом софістики є використання так званих софізмів. Наприклад, на звинуватив ?? ення у брехні софіст відповідає:''Кто бреше, говорить те, чого немає. Але того, чого немає, не можна сказати. Отже, ніхто не може лгать''.
Еклектика - ϶ᴛᴏ з'єдн ?? ення різних, протилежних поглядів, ідей, принципів і теорій. Удавана багатосторонність еклектики виявляється простий видимістю, так як еклектика лише формально поєднує різні ознаки предмета͵ не з'ясували їх справжньої взаємозв'язку, не вміючи виділити серед цих ознак головного, визначального. Для еклектики також характерні: підміна понять, порушення принципів цілісності, об'єктивності, конкретності розгляду предметів і явищ.
Пряму протилежність метафізичного розуміння процесу розвитку становить діалектична концепція розвитку. Діалектика є вчення про вс ?? Еобщ законах розвитку і зміни природи, суспільства і мислення.
Великий внесок у розвиток діалектичного погляду на світ внесли Кант і Шеллінг. При цьому найвищому щаблі розвитку ідеалістична діалектика отримала у філософській системі Гегеля. Діалектика Гегеля (а також інших німецьких філософів) є методом пізнання і мислення, тому що її основна увага пов'язано з вивченням процесів розвитку в духовних, пізнавальних, суб'єктивних системах буття. Філософія Гегеля вибудувана відповідно до тріадична (потрійним) принципам. Як об'єктивний ідеаліст він вводить поняття про трьох щаблях саморозвитку Абсолютного Духа: Логіка (розвиток понять), Суб'єктивний Дух (розвиток індивідуальної свідомості людини), Об'єктивний Дух (розвиток духовної загальнолюдської культури). Філософія - ϶ᴛᴏ найвища форма об'єктивного Духа, в рамках якої і завершується саморозвиток і самопізнання Абсолютного Духа. Трійчастий принцип був покладений Гегеля ?? їм в основу побудови діалектики як методу пізнання і мислення: теза (твердження), антитеза (заперечення) і синтез (заперечення заперечення або''снятіе'').
Розглянемо принципи діалектики - основні, вихідні положення.
Найважливішим принципом діалектики є принцип нд ?? Еобщ зв'язку. Діалектика стверджує, що вс ?? е в світі взаємопов'язане і взаємозумовлено. Зв'язок являє собою відношення між предметами і подіями, коли зміна одного веде до зміни іншого.
Принцип розвитку є центральним, вихідним початком діалектики. Діалектика вважає, що розвиток об'єктивно, так як розвивається сам об'єктивний світ, а свідомість лише відображає це розвиток. Розвиток нд ?? Еобщ, об'єктивно, необоротно, обов'язково включає якісні зміни.
Принцип об'єктивності передбачає розгляд дійсності такою, якою вона є на самому справ ?? е; вимагає від суб'єкта свідомого використання перевіреної інформації, а також - ясного визнання пізнаваності матеріальних систем.
Принцип системності вимагає нд ?? естороннего розгляду об'єктів; прагне до охоплення найбільш важливих сторін, до виділ ?? енію визначальною, інтегративної боку, від якої залежать інші (принцип субстанціональності); а також - відмежування необхідних зв'язків від випадкових, істотних від несуттєвих (принцип детермінізму).
Принцип історизму (або історичний підхід) спирається на діалектику як теорію пізнання і включає вимогу до пізнає суб'єкту розглядати матеріальні системи в їх динаміці. Цей принцип включає: 1) ретроспективний. Потрібно мати неĸᴏᴛᴏᴩᴏᴇ попереднє уявлення про сутність предмета зараз, що дозволяє встановити вихідну стадію його розвитку. 2) Вивчення передумов виникнення предмета. 3) Застосування базових законів діалектики. 4) Виділ ?? ення етапів розвитку предмета͵ діалектики загального та одиничного. 5) Определ ?? ення напрямку і характеру розвитку або зміни предмета. 6) Вивчення не тільки історії об'екта͵ а й історії відображають її понять і положень.
Принцип сходження від абстрактного до конкретного. Конкретне виступає в якості синтезу, системи определ ?? ень. Кожне определ ?? ення відображає окрему сторону, властивість, воно абстрактно. У процесі синтезу нд ?? е нових определ ?? ень ми йдемо від абстрактного знання (неповного) до конкретного (більш повного). Конкретне в мисленні відображає суттєві сторони досліджуваного явища в їх зв'язку.
Принцип єдності історичного і логічного допомагає зрозуміти, як конкретне насправді трансформується в конкретний в пізнанні. Логічне - ϶ᴛᴏ теоретичне відтворення закономірностей реального розвитку. Історичне - процес розгортання дійсності в часі у НД ?? їм різноманітті її конкретних форм.
Загальне розуміння характеру поступального розвитку людського пізнання виражено Гегеля ?? їм через формулювання трьох законів діалектики. які були згодом включені К. Марксом в матеріалістичну діалектику. Закон єдності і боротьби протилежностей підкреслює наявність внутрішніх імпульсів до розвитку, определ ?? енних зіткненням різних сил і тенденцій в самому розумовому процесі. Бере верх та сторона, яка є більш життєздатною і прогресивної, і тим самим відбувається розв'язання суперечності. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін підкреслює наявність стрибків - вибухів, що позначають''преривность в непреривності''. Під впливом кількісних накопичень (речовини, енергії інформації) настає стрибок як процес переходу предмета в принципово інший стан (якість). Закон заперечення заперечення характеризує поступальність розвитку: результат містить в собі свій початок. Головне тут не заперечення, а синтез, об'єднаю ?? ення нд ?? його того, що було раціональним на попередніх етапах і повтор на вищому щаблі рис і структур вихідної ступені. Цей момент пов'язаний з механізмом прогресивного розвитку пізнавальних і розумових структур.
Якість. кількість. міра. Якість є определ ?? енность предмета͵ представляє собою цілісну і відносно стійку сукупність його специфічний властивостей. Кількість - ϶ᴛᴏ ступінь розвитку даної якості, це така пропорція ?? енность предмета͵ яка певною мірою байдужа до даного якості. Міра - ϶ᴛᴏ допустимий інтервал кількісних змін, в межах якого зберігається ця риса. Міра висловлює внутрішній зв'язок якості і кількості.
Тотожність. відмінність. протилежність. протиріччя. Тотожність - ϶ᴛᴏ поняття, ĸᴏᴛᴏᴩᴏᴇ відображає сталість предмета͵ його відносну стійкість. Різниця відображає мінливість предмета͵ несхожість його сторін, тенденцій. Тотожність і відмінність не існують одне без одного. В тотожність нд ?? егда є відмінність, а відмінність передбачає тотожність. наприклад, два атоми одного елемента тотожні і в той же час різні (ізотопи, іони, енергетичні рівні). Протилежності - ϶ᴛᴏ відмінності в предметах, явищах, сторонах, які в определ ?? енной цілісності взаємно виключають один одного (наприклад, позитивно і негативно заряджені частинки, заможні і незаможні верстви насел ?? ення). Відношення між протилежностями - є протиріччя. Протиріччя є поняття для позначення відношення між сторонами, тенденціями цілого предмета͵ при якому вони взаімополагают, взаімообуславлівают, взаємозаперечень один одного.
Необхідність і випадковість. Необхідність - ϶ᴛᴏ таке явище або подія, ĸᴏᴛᴏᴩᴏᴇ обов'язково настає або відбувається при наявності определ ?? енних умов. Випадковість може проявити себе в будь-якій формі, а може і не проявити взагалі, будучи не значною і зовнішньої для досліджуваного процесу. Необхідність породжується внутрішньою природою явища, що розвивається, а випадковість - зовнішніми впливами. Необхідність визначає головний напрямок у розвитку предмета͵ випадковість же висловлює відхилення від даного напрямку. Необхідність і випадковість взаємопов'язані і об'єктивні. Випадковість є форма прояву і доповнення вкрай важливо сті, а вкрай важливо сть прокладає собі дорогу через масу випадковостей. Можливий перехід їх один одного. Випадкові зміни навколишнього середовища призводять поступово до зміни генетичного апарату тварин і, відповідно, спадковості.
Сутність і явище. Сутність - система необхідних і стійких, перш нд ?? його внутрішніх, і тому прихованих від безпосереднього спостереження сторін предмета͵ взятих в їхньому природному взаємозв'язку; то, без чого даний предмет не повинна бути самим собою. Явище - ϶ᴛᴏ сукупність зовнішніх, часто випадкових, а тому мінливих сторін предмета; спосіб виявлення суті через властивості і зв'язку, доступні почуттям. Сутність і явище тісно пов'язані один з одним, хоча безпосередньо і не збігаються. Сутність виявляється через явище, але не розкривається при цьому повністю. Разом з тим розкриття суті неможливо без вивчення її зовнішніх проявів.