У світовій психологічній практиці для діагностики кризових станів розроблений і використовується цілий комплекс спеціально сконструйованих клініко-психологічних і психометричних методик. Основним клініко-психологічним методом виступає структуроване клінічне діагностичне інтерв'ю і клінічна діагностична шкала. Дані методики включають ряд діагностичних модулів (блоків питань), що забезпечують діагностику психічних розладів за різними критеріями психічного здоров'я: афективною, когнітивним, тревож-ним, викликаним вживанням психоактивних речовин і т. Д. Конструкція інтерв'ю дозволяє працювати окремо з будь-яким модулем. У кожному модулі дані чіткі інструкції, що дозволяють психологу в міру потреби перейти до бесіди від одного до іншого блоку питань. При необхідності для постановки остаточно-го діагнозу можуть залучатися незалежні експерти [1].
До інших найбільш часто використовуваних у світовій прак-тику методикам діагностики кризових психічних станів відносяться: шкала оцінки тяжкості впливу травматичної події (Impact of Event Scale-Revised, IOES-R); Миссисипская шкала для оціню-ки посттравматичних реакцій; опитувальник Бека для оцінки депресії; опитувальник для оцінки вираженості псіхопатоло-ня симптоматики SCL-90-R (шкала Дерогатіса); шкала ПТСР з MMPI; шкала оцінки тяжкості бойового досвіду Т. Кіна. Однак необхідно враховувати, що зазначена батарея б-ла розроблена на основі критеріїв класифікації психічних хвороб DSM-III-R, прийнятої в США і ряді інших країн. Незважаючи на отримані дані про можливість використання їх рус-скоязичних версій, питання про подальшу роботу над ство-ням або адаптацією спеціалізованих психодиагноста-чеських методів, спрямованих на вимір ознак кризових станів, а також інших наслідків психічної травматизації, залишається одним із першочергових завдань у цій області психології. Треба відзначити, що у вітчизняній психології розроблений перший психодиагностический інструмент для цих цілей, успішно зарекомендував себе, - Опитувальник травматичного стресу (ОТС) [2].
Необхідно також враховувати специфіку психодиагноста-ки кризових станів: першим етапом при її проведенні є уста-новлення в анамнезі випробуваного самого факту переживання їм травматичної події, тобто вже на цьому етапі відбувається із-дит актуалізація індивідуального травматичного досвіду і супутньої йому постстрессових симптоматики. Досвід показує, що процес обстеження травматізірованних клієнтів пред'являє до психолога-діагноста вимоги, від-носяться не тільки безпосередньо до його компетенції професіонала, але і до вміння надавати «першу псіхотера-певтіческую допомогу». Таким чином, методи стандартизації-ванною психодіагностики в роботі з особами, які страждають кризовими психічними станами, становлять інтерес не тільки в плані встановлення діагнозу, але і в плані оптимізації психокорекційних і реабілітаційно-відновлювальних заходів, проводь-мих з пацієнтами - носіями даної групи псіхіче- ських порушень.