Основними напрямками в діагностиці сепсису є:
- виявлення у хворого хоча б двох критеріїв ССЗВ з класичних чотирьох (гіпо- або гіпертермії, тахікардії, тахіпное, лейкопенії, лейкоцитозу або зсуву лейкоцитарної формули вліво);
- виявлення у хворого первинного вогнища інфекції (гнійної рани, фурункула, флегмони, абсцесу та ін.).
Виявлення у хворого цих ознак дає підстави запідозрити у нього сепсис, і отже, терміново госпіталізувати його в хірургічне відділення і почати інтенсивне лікування.
Відсутність клінічних критеріїв ССЗВ у пацієнта з запальним або гнійним захворюванням свідчить про його контрольованому перебігу і про те, що генералізація інфекції не відбудеться. Найважче діагностувати сепсис в тих випадках, коли у пацієнта хірургічного профілю (з хірургічними захворювання-ми або після операцій) виявляють ознаки ССЗВ, але ознаки наявності вогнища інфекції відсутні.
В цьому випадку діагностика повинна бути комплексною і термінової. Під комплекс-ністю мають на увазі застосування найширшого спектру досліджень з це-ллю визначення локалізації первинного вогнища інфекції - як приладових (рентген-монографій, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії та ін.), Так і інвазивних (пункцій підозрілих ділянок тіла і порожнин, вагінального і ректально-го досліджень, лапароскопії, ендоскопії, діагностичних операцій). Терміновість має на увазі виконання цих досліджень в максимально стислі терміни.
Лабораторні та функціональні дослідження для діагностики сепсису з самостійними значення не мають, проте вони дозволяють визначити з поразки систем і органів, глибину інтоксикації і ряд параметрів, для вибору відповідного лікування. Бактеріологічне ісследоваеніе крові дає можливість ідентифікувати збудник сепсису у 60% пацієнтів. Матеріал для посіву необхідно брати в різний час на піку лихоманки. Бактеріологічну діагностику ВРХ Проводити тричі.
Лабораторна діагностика сепсису є визначальною у виборі адекватних режимів антибактеріальної терапії. Результати етіотропної терапії сепсису значно краще, ніж емпіричної. При дотриманні суворих тре-бований до правильного взяття матеріалу і використанні сучасних методик частота виділення мікроорганізмів з біосубстратах помітно підвищується.
Виділення мікроорганізму з крові (в нормі стерильною) вельми важливо для ці-ологіческого діагнозу. При виділенні типових патогенів, таких як Staphylococcusaureus, Klebsiellapneumoniae, Pseudomonasaeruginosa, гриби, діагностичну зна-чімость має навіть одна позитивна гемокультура. Однак при виділенні мі-кроорганізмов, які є шкірними сапрофіти і можуть контаміновані пробу (Staphylococcusepidermidis, інші коагулазонегатівние стафілококи, діфтероіди), для підтвердження справжньої бактериемии потрібно дві позитивні гемокультури.
При проведенні адекватної мікробіологічної діагностики сепсису слід строго дотримуватися таких правил:
- брати кров для дослідження до початку антибіотикотерапії. Якщо хворий вже отримує антибактеріальні препарати, то, по можливості, їх слід отме-нить як мінімум на 24 год, після чого здійснити взяття крові або брати кров безпосередньо перед черговим введенням препарату;
- при проведенні дослідження крові необхідним мінімумом є дві проби, взяті з різних рук з інтервалом 30 хв. Оптимальним є взя-тя трьох проб крові, що істотно підвищує можливість виявлення возбу-дителя;
- кров для дослідження слід брати з периферичної вени. При підозрі на катетер-асоційований сепсис необхідно провести кількісне бак-теріологічне дослідження крові, отриманої з інтактною периферичної вени і через підозрілий катетер. Якщо з обох зразків виділяється один і той же мікроорганізм, а кількісне співвідношення обсіменіння зразків з катетера і вени дорівнює або більше 5, то катетер, по всій видимості, є джерелом сепсису. Чутливість даного методу діагностики становить понад 80%, а специфічність досягає 100%;
- взяття крові з периферичної вени слід проводити з ретельним соблю-ням асептики. Шкіру в місці венепункції слід обробити 2% розчином йоду концентричними рухами від центру до периферії протягом міні-мум 1 хв. Безпосередньо перед взяттям крові шкіру протирають 70% спиртом. Перед введенням голки шкіра повинна висохнути. При проведенні венепункції використовують стерильні рукавички. Для кожної проби беруть 10 мл крові. Для отримання найкращих результатів виділення гемокультур відібрану кров бажано відразу засівати у флакони з поживним середовищем, краще непосредст-венно біля ліжка хворого. З метою усунення антимікробної дії Сивоя-роточних білків кров засівають в великі обсяги рідких середовищ.
- Присутні в крові пеніциліни можна нейтралізувати добав-ІВВ в середу пеніцилінази, а сульфаніламіди - додаванням парааміно-бензойної кислоти, як нетоксичного антикоагулянту можна застосувати таку речовину, як SPS (натрію поліанетолсульфонат), який пригнічує активність стрептоміцину, поліміксину В, канаміцину і гентаміцину;
- вибір поживних середовищ і умов культивування залежить від виду припускає-пропонованого збудника. При гарячкових станах кров засівають в колби з 50-100 мл цукрового (сироваткового) бульйону або тріптіказосоевого бульйону і тиогликолевой середовища, замість якої можна використовувати середу Кіта-Тароцці. Додавання в рідкі середовища 0,1-0,2% агару підвищує висеваемость бактерій. Рекомендується проводити посів на кілька поживних середовищ, щоб забезпечити можливість зростання максимально більшій кількості можливих возбу-ників. З рідких середовищ періодично роблять висіву на спеціальні щільні середовища для виділення чистої культури та її ідентифікації. Сучасні автоматичні методи дослідження гемокультури (наприклад, Bactec / Alert system), яка виросла в спеціальних готових комерційних флаконах, по-зволяют виявити зростання мікроорганізмів протягом 6-8 ч інкубації (до 24 год), що дозволяє вже через 24-48 год отримати результати точної ідентифікації возбуди-теля.
Серологічна діагностика може бути використана як допоміжний метод і проводиться шляхом постановки реакції аглютинації з аутогемокультурой. В окремих етіологічних формах сепсису за допомогою серологічних реакцій можуть бути виявлені циркулюючі в крові видові антигени.
Оцінка функціональної недостатності органів і систем, тяжкості стану хворих з сепсисом здійснюється за критеріями А. Вайе і співавт. або шкали SOFA (Sepsis Organ Failure Assessment), шкалами APACHE II або SAPS II.
Оцінка за шкалою SOFA дозволяє визначати в кількісному вираженні тя-жесть органо-системних порушень. Нульове значення за шкалою SOFA вказує на відсутність органної дисфункції. SOFA має на сьогодні найбільш повноцінне клінічне підтвердження інформаційної значущості при мінімумі складаючи-чих параметрів, що робить можливим її використання в широкій клінічній практиці.
У зв'язку з тим що популяція пацієнтів з сепсисом є гетерогенно не тільки за характером і виразності порушень гомеостазу, а також за віком і супутньою хронічної патології, що відбивається на особливостях тече патологічного процесу, необхідна оцінка загальної тяжкості стану за шкалою APACHE II або SAPS II ( системи оцінки тяжкості стану і інтенсивності лікувальних втручань).