Основні принципи антимонопольної політики
Очевидно, що при недосконалої конкуренції економіка втрачає безліч позитивних рис і якостей, властивих їй при конкуренції досконалою.
Існування ринків недосконалої конкуренції (в пер-шу чергу монополій і олігополії) обумовлює і недо-виробництво, і завищення цін, і неефективне виробництво, і т. П. Так, за приблизними оцінками, втрати, пов'язані з діяльністю монополій і олігополії, складають, напри-заходів, для США близько 0,5-2% виробленої в суспільстві про-дукції. Загальні втрати для суспільства від монополізації ринку відповідають площі трикутника ABC (Малюнок 15).
SΔABС = SΔACE + SΔBCE. де SΔBCE - втрати надлишку споживача (ренти споживача), які виникають внаслідок існування монополії, причому це прямі втрати, які нікому не дістаються - ні монополісту, ні споживачам. SΔACE - втрати надлишку виробника (ренти виробника, яка також нікому не дістається).
Крім того, споживачі монопольного продукту змушений-ни миритися не тільки з високими цінами, але в ряді випадків і з поганою якістю продукції, і іншим зневагою до сво-їм інтересам, що було б неможливо в умовах конкурент-ного ринку. Серйозну небезпеку становить собою монопо-ща в тому сенсі, що їх існування пригнічує дію ри-нічного механізму саморегуляції.
Наявність негативних наслідків функціонування мо-нополя призводить до необхідності їх згладжування державних валют-вом за допомогою регулювання діяльності цих компаній, адже ринкові механізми тут не «працюють» і не в змозі вирішити дані проблеми. Антимонопольне регулювання на-спрямоване на обмеження ринкової влади монополій, на збільшення обсягу пропозиції монопольного продукту і знижуючи-ня його ціни. Підкреслимо, що в більшості випадків мова йде не про боротьбу з монополіями як такими, а саме про ограни-ченіі монополістичних зловживань.
Тут варто зробити деякі пояснення. Наибо-леї простим способом запобігання негативним наслідкам монополій може здатися варіант простий демонополіза-ції - шляхом примусового дроблення великої компанії на кілька дрібних фірм. В цьому випадку монополізована від-галузь перетворюється в конкурентну. Насправді такий варіант в більшості випадків неможливо реалізувати, оскільки подоб-ним перетворенням буде перешкоджати позитивний еф-фект масштабу виробництва. Іншими словами, дрібні фірми не зможуть виробляти даний товар настільки ж ефективно (з най-меншими витратами), як це робить велика компанія (в дан-ном випадку мова йде про природні монополії).
Однією з основних заходів антимонопольного регулювання ста-новится прийняття антимонопольного законодавства. Чи не випадок-но, що сьогодні немає жодної країни, де б не було анти-монопольне законодавство. Практика антимонопольного регу-воджується в кожній країні відрізняється певною специфікою, проте деякі його загальні риси виділити можна:
• зазвичай держава забороняє укладання договорів, на-спрямованих на обмеження виробництва і торгівлі ка-ким-небудь товаром;
• заборона угод про розподіл ринку; контроль за злиття-ми фірм;
• забороняється так звана цінова дискримінація по-споживачів по будь-якою ознакою;
• заборони на примусові угоди про комплексну покупку товарів, коли умовою придбання одного бла-га стає неодмінна покупка будь-якого іншого;
• заборона на придбання акцій конкурентів, якщо це сни-жает рівень конкуренції в галузі;
• заборона взаємного переплетення директоратів конкурую-чих фірм, т. Е. Коли одні і ті ж особи управляють різними компаніями, що конкурують на ринку (тут мова йде про переплетенні з конкурентами, що носить характер змови);
• забороняється монополізація виробництва вище визна-ленного рівня в руках однієї фірми;
• різноманітні штрафи за неналежне ринкове пове-дення;
• пряма демонополізація, т. Е. Примусове дроблення Підприємства-монополіста на безліч самостійних конкуруючих фірм (у випадках, коли це можливо зробити).
Застосування тих чи інших заходів антимонопольної політики залежить від кожного конкретного випадку. Якщо давати загальну оцінку, то помітні наступні закономірності. Зазвичай більш сувора правозастосовна практика має місце в разі за-щення цін монополістами, а також при злиттях фірм, осо-бенно якщо ці злиття горизонтального типу. Менш строга - в разі злиття, заснованих на вертикальній інтеграції або ж мають конгломератний характер.
Особливо підкреслимо, що вище йшлося про форми державного-венного регулювання штучних, або підприємницьких, монополій. Така монополія виникає зазвичай в галузях, де функціонує єдиний виробник, що не володіє підвищеною ефективністю в порівнянні з конкурірующе-ми фірмами.
Сам термін «штучна монополія» зви-но передбачає досить широке трактування. Тут мається на увазі не тільки ринкова влада одного єдиного вироб-водія в галузі, а й переважання на ринку декількох в тій чи іншій мірі співпрацюють фірм, т. Е. Олигополистические ринкові структури.