Задумав гендіра автоматизувати наш заклад громадського харчування. На першому поверсі кафе, на другому - більярд з баром. Мовляв, зробимо загальну мережу, на касах комп'ютери поставимо, вайфай в залі, офіціантам КПК вручимо для оформлення замовлень, термінали там переносні для банківських карт закупимо і все в тому дусі. Сказано зроблено. Закупили все необхідне, склали план - і понеслося.
У перший же день з'ясувалося, що єдино придатне місце для монтажу шафи з апаратурою знаходиться поруч з бухгалтерією на стіні. Стіна буде знесена під час майбутнього ремонту і перепланування. Також буде розібраний стелю «Армстронг», над яким планується тягнути виту пару. Дві години суперечок і доказів ні до чого не привели, заступник генерального безапеляційно заявив: «Робіть, потім розберемося». Ну що ж, робити - так робити. Два тижні тягнули, налаштовували, підключали. Нарешті роботи були закінчені, замгену продемонстрували працездатність нової мережі, той залишився задоволений.
Не минуло й трьох днів, як набігли Джамшут з перфораторами, кувалдометрамі та іншими високотехнологічними приладами. Через два дні приміщення виглядало так, ніби зовні його обстріляли танками, а всередині підірвали пару десятків гранат Ф-1. Трощили все без жалю і співчуття, обірвали всі дроти, викорчували розетки. Нещасний електрик пішов в запій, коли побачив, що від його нової проводки, спеціально на наше прохання простягнутою до шафи з апаратурою, нічого не залишилося. Вирвані з коренем кабелі вилітали у вікно разом з шматками бетону і цегли прямо в кузов самоскида. Туди ж летіли шматки раніше дбайливо покладеного кабель-каналу. Пара світчей, злякано ховалися над стелею, просто розчинилася в вакуумі; подальша доля їх виявилася невідома, і вони були оголошені зниклими безвісти.
На сьогоднішній день пекло триває. Знесені стіни, замуровані вікна, лісами і драбинами відірване все, що звисало з стель. Про відновлення мережі не може бути й мови. Генеральний ще не в курсі того звездец, який влаштували будівельники. Відчуваю, крайніми опинимося ми з напарником, тому що не передбачили і не доповіли. Так, і замген, один генерального, за визначенням не може бути винним.
Ось і що це? Дурість? Та начебто ні, замген не дурень. Прагнення прибутку? Теж ні - не особливо і прибутково це все вийшло. Може, це гонитва за технічним прогресом, осліплююча і одурманююча настільки, що люди перестають звертати уваги на очевидні речі?