ДЕМОКРАТИЧНИЙ ТРАНЗИТ
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓
ДЕМОКРАТИЧНИЙ ТРАНЗИТ
В літературі по транзитології виділяються наступні шляхи переходу до демократії: а) еволюційний ( "трансформація") - Іспанія; б) революційний ( "заміна" або крах старого режиму) - Португалія; в) військове завоювання - Німеччина, Японія.
Можна виділити наступні етапи Д.Т.
Пожвавлення громадянського суспільства є одним з неминучих наслідків початку лібералізації. За короткий час виникають студентські асоціації, професійні спілки, протопартії. Починає формуватися відкрита політична опозиція режиму.
Зросла політична активну і посилення опозиції призводять до того, що ніякі внутрішні "запобіжники" вже не дозволяють повністю контролювати зверху результати політичної боротьби. Суспільство вступає в етап встановлення демократичного політичного режиму.
б) Встановлення демократії. Двома основними процесами встановлення демократії є формування конкурентного партійної системи і інституціоналізація демократичних механізмів державної влади.
Формування конкурентної партійної системи починається в процесі підготовки і проведення перших вільних виборів. Інструментом впливу на форму партійної системи виступає виборчий закон.
При становленні демократії велике значення має процедура розробки конституції. Оптимальним варіантом є досягнення консенсусу з основних інституційних питань.
в) Консолідація демократії. Для довготривалої стабільності і легітимності демократичного режиму в суспільстві, яке пережило диктатуру, має велике значення не тільки форма виникають інститутів і структур, а й те, як пройде період консолідації демократії, тобто адаптації суспільства до нового політичного механізму.
Актуальний і питання про легітимацію нового режиму на рівні мас, багато в чому залежить від ефективності дій демократичного уряду. "Революція зростаючих очікувань" ставить уряд в жорсткі тимчасові рамки - воно повинно довести свою ефективність до того, як настане масове розчарування в новому режимі.
↑ Відмінне визначення