Деформація правосвідомості - це його спотворення, «руйнування» позитивних ідей, установок права.
2. правової діленталізм. Він представляє з себе вільне поводження з правом, з оцінками юридичної ситуації не в силу корисливих цілей, а від недбалого ставлення до юридичних цінностям;
3. правовий інфантилізм - недостатність, несформованість правових знань під час особистої впевненості в хорошій юридичної підготовки. Даний вид деформації, як правило, властивий для молодих людей, які не вміють адекватно оцінити рівень своїх знань і мають завищена зарозумілість;
4. «переродження» правосвідомості. Цей вид деформації є крайнім ступенем спотворення правосвідомості, що включає злочинний умисел. Притаманний для осіб, які постали на протиправний шлях, і для злочинних співтовариств;
Цей вид деформації правосвідомості отримав в нашій країні найбільшого поширення, тому зупинимося па витоки правового нігілізму і можливості його зведення до мінімуму.
Витоки правового нігілізму
Правовий нігілізм має своє історичне коріння. українські землі, будучи вододілом між Європою і Азією, часто страждали від кочівників. Ординське ярмо погіршило ситуацію, сприяючи відставання українських земель від Європи. Під впливом необхідності повалення ординського ярма відбувався процес форсованої централізації українських земель, що спиралася не так на міцні передумови, як це було в Європі, а на ледь намітилися тенденції інтеграції. Це, в свою чергу, призводило до ліквідації васально-дружинних і формування князівсько подданнічсскіх відносин, до зміцнення деспотизму. Затвердження деспотизму призводило до посилення кріпосного права, що позбавляв масу людей прав і свобод, до репресивного законодавства, недосконалості правосуддя, свавілля чиновників. Все це не могло не сприяти негативного ставлення людей до закону. Уже з періоду Московської держави є чимало документів, які свідчать про те, що закон, правова норма аж ніяк не були альфою і омегою для державних чиновників у вирішенні різних питань. Адекватною була й реакція українських підданих.
Однією з причин широкого поширення нігілізму можна вважати вельми пізніше розвиток вУкаіни представницьких органів влади (для порівняння: в Англії парламент почав роботу вже з XIII в. В той час як в нашій країні - з початку XX ст.). В результаті можновладці могли діяти абсолютно безконтрольно з боку суспільства.
У радянський період правовий нігілізм отримав «підкріплення» в теорії і практиці розуміння диктатури пролетаріату як влади, не пов'язаної і не обмеженої законами. У правозастосовчій практиці часто діяв принцип революційної правосвідомості, що дозволяв чиновникам чинити свавілля. Секретні підзаконні нормативні акти, декларативний характер багатьох законів, адміністративно-репресивні методи управління суспільством сприяли низькому престижу права.
У радянський період правовий нігілізм був закладений вже в самій конституції. Так, в ст. 6 Конституції СРСР 1977 р вказувалося, що КПРС є ядром політичної системи радянського суспільства, його керівною і спрямовуючою силою. Тим часом КПРС як політична партія не могла і не повинна була підміняти собою органи державної влади.
Зміцненню духу правового нігілізму сприяло і концептуальне положення радянської теорії держави і права про поступове відмирання права в міру наближення до комуністичного типу суспільства.
В новітній українській історії правовий нігілізм також отримав «підкріплення» в результаті «війни законів» між союзним центром і українським, проголошення політики безмежного суверенітету, неузгодженості дії представницьких і виконавчих державних органів на всіх рівнях, не- налагодженості механізму приведення в дію прийнятих законів, тривалості процесу здійснення реформ, підміни законності доцільністю.
В даний час ситуація починає змінюватися на краще. Припиняється війна законів, багато що робиться для зміцнення української державності, позитивні моменти присутні у всіх сферах суспільного розвитку. У конституційному законодавстві правовий нігілізм відсутня. Діє принцип поділу влади.
Проблема правового нігілізму є однією з найактуальніших в новейшейУкаіни. В якості спеціальних засобів відомості його до мінімуму слід позначити:
- забезпечення належної якості прийнятих законів;
- дотримання самими державними органами і посадовими особами вимог закону;
- поліпшення діяльності всієї правоохоронної і судової системи;
- поліпшення правового виховання населення, професійного навчання і виховання юристів, інших посадових осіб.
