Якщо ми визначили процес перетворення вихідного тек-ста в текст перекладу, до якого відносимо і трансформацію, і деформацію як свідомий раціональний процес, в основі
якого лежить певна перекладацька концепція, то, на перший погляд, твердження, що перекладач може свідомо Деформівні-ровать текст оригіналу, видається абсурдним, хоча і можли-ним теоретично. Реальна ж перекладацька практика показуючи-ет, що свідома деформація вихідного тексту в перекладі не таке вже рідкісне явище.
Деформація як перекладацьке дію зачіпає в пер-шу чергу саме форму мовного твори, хоча можли-ни і такі деформують операції, які зачіпають і семантичний рівень.
Свідома деформація форми відзначається, зокрема,
тоді, коли перекладач передає поетичний текст прозою, ко-
'Да руйнується ритмічний малюнок, властивий оригінальному
тексту, коли в текст перекладу вносяться певні додавання
або, навпаки, коли викидаються окремі фрагменти. віз-
'Цит. по: Horguelin P. Antologie de la manière de traduire. Montréal, 1981. P. 24.
2 Цит. по: Копанев П. І. Питання історії і теорії художнього пере-
вода. Мінськ, 1972. С. 162.
никает питання: чи завжди перекладач розцінює власні дії по деформації вихідного тексту як його обезображівая-ня, спотворення? Думаю, що ніколи, адже в основі деформації також лежить певна перекладацька концепція. Концепція ж, в свою чергу, передбачає усвідомлення кінцевої мети перекладу і вибір відповідно до цією метою певної гені-ральної лінії поведінки - стратегії перекладу, тобто стратегії перетворення вихідного тексту. Переклад - це постійне жертвоприношення, питання лише в тому, що виявляється жертвою і в ім'я чого ця жертва приноситься.