1. Простір, видиме оком на значній відстані. Про віддаленості, видимості. Безмежна, безмежна, безгранная (устар.), Бездонна, безмірна, безмежна, безмежна, глибока, далека, далека, захмарна, зоряна, недосяжна, незмірна, неозора, неосяжна, неозора, неохватна, нескінченна, велика, простора, розлога, розпростерта, вільна, поглиблена, широка. Заздрю вітрі, що в далях безмежних Літає, не знаючи про те, Що рук твоїх юних, що щік твоїх ніжних Чи торкнеться незримим крилом. Браун, Заздрю вітрі, що в далях безмежних. Ми, як зачаровані, мовчки дивилися в глибоку далечінь, на блискучу га хребтових перевалом смужку моря. Закруткін, Кавказькі записки. - Життя моє, сам уявляєш, невизначена. Сьогодні - тут, а раптом поверне доля - і помчав молодець в дали неохватні. Г. Марков, Сибір. Далеко-далеко, за зеленими садами і будинками, простора, нескінченна далечінь. Чехов, Учитель словесності. Там не було кінця вільної дали, Але тут, в тіні, не видно було ні зги. Блок, згущується морок. День ясний, теплий, е поглибленими далями. Новиков-Прибой, В запас.
Про колір, ступеня прозорості; про природні і погодних ознаках. Біла, безпросвітна, бірюзова, бліда, блакитна, димна, димчастий, Зарево, затуманена, зелена, золота, золотиста, іскриста, лазоревая, блакитна, пурпурна, промениста, лучесветная (устар. Поет.), Імлиста, морозно-каламутна, каламутна, небесна, непроглядна, непроникна, неясна, осяяна, опалова, похмура, строката, прозора, рожева, блискуча, светозарная (устар. поет.), сива, сіра, срібляста, сиза, синювата, синіюча, синя, бузкова, сяюча, смутна, сонячна, еребро- місячна (устар. поет.), скляна, студена, похмура, темна , Туманна, тьмяна, фіолетова, холодна, чорна, ясна. І тільки замовкли - в дали блакитний Стовпом вже крутився пісок золотий. Лермонтов, Три пальми. Підійшовши до Неви, він зупинився на хвилину і кинув пронизливий погляд уздовж річки в димну, морозномутную далечінь. Достоєвський, Слабке серце. Ця широчінь, ця далечінь заграва, Ці трави, хліба і квіти, ця радість від краю до краю, - Це ти, моя батьківщина, ти! Садофьев, Пісня про Батьківщину. Очі жадібно вдивлялися в притуманений далечінь, розшукуючи ознаки берегів. Новиков-Прибой, Цусіма. Під вікном Гвидон сидить, Мовчки на море дивиться: Чи не шумить воно, чи не б'є. Лише ледь, ледь тремтить, І в блакитному дали Показались кораблі. Пушкін, Казка про царя Салтана. Ці пагорби зливаються в височина, яка. зникає е лілового дали. Чехов, Степ. Поїзд уже підходив, я дивився в каламутну снігову даль. Бунін,
Ліка. Далекий похмурий гул зародився в непроглядних далей, почав повільно котитися до зеніту і перекривати весь видимий простір неба і землі. Паустовський, Народження моря. З трьох боків оточує його [будинок] садок, вишень глухо зарослий, з вікон видно і могутня річка і строката даль Заволжя. Мельников-Печерський, В Лісах.
Ніч і даль сива. - В інеї ліси, Зірками мерехтячи, світять небеса. Бунін, Ніч і даль сива. Сонце вже стояло біле, котилися і плавилися за річкою скляні дали. Савченко, Лист. В туманною дали Не видно землі, Пішли далеко кораблі. Жаров, Заповітний камінь. Зимою бездоганна білизна степу, її х о- л о д н а я далечінь, довгі ночі і вовче виття тиснули мене важким кошмаром. Чехов, Шампанське. Несподівано Ющін побачив, як чорна даль заблищала блискавками знарядь, прорізалася променями прожекторів. Новиков-Прибой, Цусіма.
Про враження, психологічному сприйнятті. Невідоме, млява, безмовна, безрадісна, безпристрасна, велична, вільна, чарівна, глуха, сумна, захоплююча, задумлива, приваблива, дзвінка, що кличе, вабить, мовчазна, м'яка, невідома, незнайома, невідома, німа, нездоланна, оманлива, сумна, чарівна, пустельна, радісна, рідна, рідна, вільна, казкова, нудна, сонна, похмура, таємнича, дивовижна, чужа. З глибини душі вже піднімалися в ньому заклики тайги, його вабила вже від сірих буднів невідоме, приваблива і оманлива далечінь. Короленка, Соколінец. Даль глуха! Дивлюся в неї без болю і туги. Так, га рисою Червоноград згасаючи, / ще гоеут степові вогники. Авраменко, Спогад про камені. Сергію здалося, що його голос звучить з якоїсь м я г к о ї і сонної дали. Купрін, Білий пудель. Я довго дивився в цю с ь к у ч-н у ю і чимось сумну далечінь. Нагібін, Німота.
^ Рідкісні епітети. Хитка, зачарована, святая, сліпа, текуча, худа. І в дали, таємничої і хиткою, З-за гір сходить сонця світло. Бунін, Ранок. І дивною близькістю закований, Дивлюся за темну вуаль І бачу берег зачарований І чарами далечінь. Блок, Незнайомка. Мете заметіль, сурмить в захриплий ріг, І тільки грізним загравою Багріма Свята даль прифронтових доріг. П. Анто Кольський, Син. Миготять дали, чорні, сліпі, Мелькає океану мертвий лик. Бунін, Мелькают дали, чорні, сліпі. Годинами сидить [Смуров] мовчки, похмуро дивлячись в т е-к у ч у ю далечінь. М. Горький, В вго дях. Полюбив я сивих журавлів З їх курликанням в худі дали. Єсенін, Низький будинок з блакитними віконницями.
| Берегова, гірська, димна
лісова, морська, сніжна, стінна і т. п.
2. Про віддаленості в часі. Вікова, далека, далека, історична, багатовікова, віддалена. І крізь дали вікові Цю славу пронесе Вдячна Україна І великий наш народ. Островой, Пісня про краснодонців. У грі [в ис нолненіі «Лихо з розуму»] взагалі не можна претендувати на історичну вірність, так як живий слід майже пропав, а історична далечінь ще близька. Гончаров, Мільйон мук.
Ні Рідкісні епітети. Близька, заздрісна. Нові високі і важкі завдання постають в близькій дали майбутнього. Паустовський, Життя Олександра Гріна. Його віршів чарівна солодкість Пройде століть з а- вістлівую далечінь. Пушкін, До портрета Жуковського.