Серед лісових пагорбів біля тихого Светлояра жили в давні часи дві сірі птахи - Кукуш та Зозуля. Кожної весни вони кували, будували своє гніздо і виводили пташенят. Ось і в той нещасливий рік влаштували вони гніздо в дуплі старої берези і висиділи пташенят. Кукушата відразу є запросили, і стали старі зозулі від гнізда відлучатися, щоб для дітей корм добувати.
Чи не знали вони, що неподалік від їх дуплястою берези, на схилі лісистого пагорба, під міцним смолистим пеньком жив злий Тхір - бура шубка, чіпкі кігті, гостра вусата мордочка. І було у нього в гнізді п'ятеро хорят, і все є просили. Ледве встигав Тхір своїх ненажерливих діток годувати: то рябчика їм тягне, то миша лісову, то пташеня дурного.
Як тільки помітять різні птахи, що Тхір з нори на видобуток вийшов, відразу замовкають, співати перестають, щоб пеньем своїм гнізда лиходієві не видати. А зозулі на березі безтурботно кували та й накликали біду на свою голову.
Ось як-то, поки вони за здобиччю літали, злий Тхір в їх гніздо забрався і всіх зозуленят повикідал, щоб своїм хорятам на обід поцупити.
Але тут зозулі повернулися, хоробро пташенят крилами прикрили і стали просити Тхора, щоб залишив їм хоч одного пташеняти. У відповідь розбійник тільки пирхнув і швидко переносив зозуленят в свою нору. Сіли зозулі на вершину берези і задумалися, зажурилися. І надумали вони всіх тхорячих дітей закльовувати. Полетіли навколо озера дізнаватися, де Тхір живе. Побачили Говорунчіка над гніздом і запитують:
- Птаха Говорунчік, чи не скажеш, де у злого Тхора діти заховані?
Тут у Говорунчіка від страху заціпило: «Ну, як Тхір почує?» І, прийшовши до тями від переляку, він пропищав:
- Летіть за мною на сосновий пагорб - покажу тхорячих дітей.
На вершині пагорба під густим кущем показав він зозулю волохатого черв'яка-гусеницю:
- Ось дитинча Тхора. Більше я нікого і нічого не знаю, тому що моє гніздо з краю!
І полетіла птаха Говорунчік. Довго з огидою дивилися зозулі на велику гусеницю, потім розірвали навпіл і проковтнули.
Прилетіли вони на інший пагорб, побачили пташку завирушка над гніздом і запитують:
- Пташка завирушка, чи не скажеш, де тхорячих діти ховаються?
Як почула завирушка про Тхора, сердечко її стислося від страху: «Ну, як він почує і з її гніздом розправиться!» І сказала тихесенько:
- Летіть за мною - покажу!
На вершині пагорба під широким листом показала вона більшу волохату гусінь:
- Ось дитинча Тхора. Більше я нікого і нічого не знаю, тому що моє гніздечко з краю!
І полетіла птаха завирушка. Розкльовувати зозулі і цю гусеницю і полетіли на третій пагорб. Бачать, по бережку струмочка птаха Трясогузка походжає, хвостиком похитує.
- Пташка Плиска, ошатне платтячко, чи не скажеш, де у злого Тхора діти заховані?
Перелякалася Плиска та пискнула ледь чутно:
- Летіть за мною - покажу!
Привела зозуль на вершину пагорба і показала в густій траві буру волохату гусінь:
- Ось дитинча Тхора. Більше я нікого і нічого не знаю, моє гніздечко з самого краю!
І полетіла Плиска, а зозулі і цю гусеницю розірвали, розкльовувати і проковтнули.
На ніч вони на свою березу полетіли, і, поки Кукуш спав, Зозуля в дуплі яйце знесла. Вранці взяла вона своє яйце в дзьоб, прилетіла до Птаха Говорунчіку і питає:
- Можна наше яєчко в твоє гніздечко на час заховати? Боїмося в своєму дуплі залишати - прийде Тхір і вип'є!
Сунули зозулі своє яєчко в чуже гніздо і полетіли тхорячих діток шукати. І стільки їх знайшли, що до вечора всіх не переклевалі. Ночували на своїй березі, і знову Зозуля в дуплі яєчко знесла. Вранці захопила вона яйце в дзьоб, прилетіла до Птаха завирушка і питає:
- Можна наше яєчко в твоє гніздечко на час покласти? Боїмося будинку залишати - прийде Тхір і вип'є!
І підкинули зозулі своє яєчко в чуже гніздо. Не один день полювали вони за волохатими гусеницями, так працювали, що Зозулі яйце знести колись було.
Тільки через тиждень вона наступне яйце знесла і в дзьобі до Птаха плиски принесла:
- Дозволь наше яєчко в твоє гніздечко покласти! Боїмося будинку залишати - прийде Тхір і вип'є!
Поклали зозулі своє яйце в гніздо Трясогузки і полетіли тхорячих дітей доклевивать. Літали, клювали, але ніяк не могли всіх гусениць знищити.
А пташки Говорунчік, завирушка і Трясогузка на гнізда сіли і пташенят вивели. Ненажерливі зозулині діти скоро інших пташенят з гнізд повикидали, а злий Тхір підібрав їх на обід своїм хорятам. Тепер зозуленят корму вистачало, вони швидко виросли і полетіли з гнізд, не сказавши спасибі ні Завіруха, ні Плиска, ні Говорунчіку.
А дві бідолашні зозулі невпинно літали по лісовим пагорбах і клювали шкідливих волохатих гусениць, приймаючи їх за дітей злого Тхора. Заводити гніздо і виводити пташенят їм стало ніколи. «Ось покінчимо з тхорами, тоді сама на гніздо сяду!» - так думала Зозуля і стала свої яйця через ніколи в чужі гнізда підкидати. Так вона і тепер робить. А крильця у наших сірих зозуль трохи відстовбурчені з того дня, як вони своїх пташенят від Тхора переховували. Якщо не вірите, подивіться на зозулю під час кування - самі побачите.