В ході розпочатої після XX з'їзду КПРС десталінізації країни тоталітаризм похитнулася в усіх сферах жит-ні, але не розтрощений. Пожвавлення Рад, громадських ор-ганізацій, прорив в космос і підйом цілини, житлове будівництво, курс на мирне співіснування з Заходом і інші досягнення поєднувалися з проявами посттота-літарной системи. Продовжував здійснюватися всеоб'емлю-щий контроль партійного апарату за політичною, госпо-жавної, ідеологічної та культурної життям суспільства. Генеральний секретар ЦК КПРС і раніше був «некоронованим самодержцем». У правлячій партії, по-преки її власним статутом, поза критикою знизу остава-лись ЦК, Політбюро ЦК, секретарі ЦК. Про можливості внутріпартійної опозиції і вже тим більше многопартій-ності ніхто не смів і заїкнутися. У виборчій системі залишалася непорушною практика виборів без вибору. В еко-номіки безроздільно панували державна і кол-хозная форми власності, адміністративно-командна система. В ідеології не допускалися ідеї, в чем-то відрізняючи-ються від офіційної марксистсько-ленінської теорії.
Це стало головною причиною того, що в силі залишалося-ся старий економічний механізм, найсуворіша централі-зація в управлінні. Економіка країни розвивалася по ек-стенсівному шляху. З кінця 50-х рр. темпи економічного розвитку істотно сповільнилися. В кінці 50-х - першій половині 60) -х рр. стався ряд великих провалів в сель-ському господарстві. Ситуація в економіці 1959-1964 рр. багато в чому нагадувала явища кінця 40-х - початку 50-х рр.
Ця негативно позначилося і на рівні матеріального добробуту народу, і на духовному розвитку країни ( «відлига» все частіше змінювалася тріскучими морозами). Виявом невдач реформ Хрущова було і те, що він з кінця 50-х рр. в своїй аграрній політиці певною мірою повернувся до методів управління сталінського періоду (підтримка псевдовчених Лисенко, «кукурудзяна епопея»).
Робочі обурювалися у зв'язку з підвищенням в 1962 р цін на м'ясо і масло і нестачею товарів, що призвело до Ново-черкаським і Карагандинському подій. Селянство і робітники радгоспів були вкрай незадоволені жорсткими огра-ніченний особистого підсобного господарства, підривом еконо-міки колгоспів в результаті їх великих витрат на прискорений-ний викуп техніки МТС, лінією на ліквідацію чистих парів і посівів багаторічних трав, дефіцитом промтоварів і т. Д.
У інтелігенції викликали протест поновилися го-вати на видних письменників і художників, переваги під час вступу до вищих навчальних закладів для молодих виробничників і зниження у зв'язку з цим рівня підготовки фахівців, використання людей інтелектуальної праці на физичес-ких роботах. «Дозированная лібералізація» викликала воз-мущеніе і ортодоксів-консерваторів.
Партійний апарат був незадоволений, по-перше, розподіл-ням в 1962 р партійних організацій на промислові і сільські (як в зв'язку з тим, що цей захід породжувала пута-ніцу і плутанину, послаблювала зв'язку промисловості з сель-ським господарством, так і через побоювання, що вона призведе до утворення селянської партії есерівського типу). По-друге, партійна бюрократія бачила, що серйозну угро-зу для неї таять введені в 1961 р на XXII з'їзді КПРС норми систематичного оновлення всіх органів партії. По-третє, партійний апарат дратували часті і різкі нападки на партійних чиновників.
Керівні кадри промислових і сельскохозяйствен-них підприємств виступали проти адміністративного дик-тата і нескінченних реорганізацій.
Командний склад збройних сил не міг пробачити Кришт-щеву зняття з посади міністра оборони Г. К. Жукова і різкого скорочення армії без створення необхідних мате-тивнотериторіального-побутових умов звільняються в запас офіцерам.
Нарешті, у народу в цілому з плином часу стали викликати роздратування вихваляння Хрущова, шіроковеща-тільні декларації про швидке пришестя комунізму, при-зиви в найближчі роки наздогнати США по виробництву мо-лока, м'яса, масла на душу населення, тим більше, що всі це прийшло в протиріччя з погіршенням з кінця 50-х рр. еко-номического положення.