Час рухається невблаганно, і ось, уяви собі, моя дочка, яка, здавалося б, тільки вчора тут, в Ізраїлі, пішла в перший клас, вже готується виконати свій громадянський обов'язок. ВУкаіни в таких випадках кажуть: "Йому світить армія". Тут армія по суті світить всім молодим людям, незважаючи на підлогу.
ВУкаіни в лиху годину солдатками називали дружин солдатів. В Ізраїлі солдатка - це дівчина-солдат. Солдаток беруть в усі частини, включаючи бойові. Однак безпосередньо на бойові операції солдаток не беруть. Найчастіше вони проходять спеціальні курси і стають інструкторами, навчальними новобранців. Проте в складі ВПС Ізраїлю є кілька льотчиків. Дочка теж бачить себе за штурвалом літака, але нам, батькам, така перспектива душу не гріє.
Будь-ізраїльський школяр мріє потрапити на строкову бойову службу в бойові частини. І справа тут не в елітарності таких частин. Ізраїльтяни з дитинства виховуються в розумінні того факту, що армійська служба дійсно почесна і необхідна країні. Мабуть, саме солдат - найповажніший член суспільства на Землі обітованій.
Ти якось говорив про переваги армії, що складається з контрактників, мобільного та високопрофесійної. Безсумнівно, у такий армії свій резон. Але, погодься, армія, що складається з контрактників, не може називатися армією всього народу. У критичні моменти країні все одно доведеться повертатися до заклику. А Ізраїль постійно знаходиться в стані конфлікту зі своїми сусідами, особливо з Палестинською національною автономією.
У чому головна відмінність солдата-контрактника від покликаного на військову службу? Контрактник отримує гідну зарплату і має низку привілеїв. У ізраїльського солдата, який контрактником не є, величезні привілеї. Головна полягає в тому, що він, тільки відслуживши строкову службу, може почати працювати.
Відслужив в армії міністерство оборони оплачує два роки навчання в університеті і пропонує вигідні умови банківських позичок для відкриття бізнесу і покупки житла. Крім того, кожен демобілізований солдат отримує 15 тисяч шекелів (близько трьох тисяч доларів) на поточні потреби. Зрозуміло, і в процесі служби солдат отримує грошове забезпечення - від чотирьохсот до семисот шекелів щомісяця. Причому солдат, який не має в країні батьків і близьких родичів, отримує грошове забезпечення в два рази більше за інших. У звільнень він живе на квартирах, спеціально знятих для нього відповідними армійськими службами. Навряд чи варто говорити про такі очевидні речі, як безкоштовний проїзд військовослужбовців в громадському транспорті. Витрати на харчування та одяг у них, зрозуміло, ніхто не вираховує. Не забороняється тут також залишитися на надстрокову службу. Однак зазвичай привілей відбору надстроковиків командування залишає собі.
В Ізраїлі немає і не може бути "дідівщини". В івриті навіть таке слово відсутнє. Коли років п'ять тому трійка які заспівали "українських" хлопців тільки спробувала насадити в одній роті щось подібне, то, по-перше, новоявлені "діди" тут же сіли за ґрати, по-друге, роту розформували, а по-третє, ряд високопоставлених офіцерів , які не помітили нестатутних відносин у ввірених їм підрозділах, пішли в аж ніяк не почесне відставку.
Поранені і отримали інвалідність військовослужбовці знаходяться на повному забезпеченні держави. У них високі посібники та пенсії. Але головне навіть не в цьому. Суспільство зацікавлене в тому, щоб молода людина, що отримав інвалідність, не відчував себе ізгоєм. Ось тобі приклад. Сержант тієї ж бригади "Гіваті", виходець з Кавказу Бенцион Авад, отримав важкі поранення. У бою йому відірвало ліву ногу і скалічив ліву руку. Він довго лікувався. Йому зробили спеціальні протези, і тепер він закінчує університет.
Не знаю, може бути, ти здивуєшся, але маленький Ізраїль - багатонаціональна держава. Тут 80 проц. населення - євреї, а решта 20 проц. - вавилонське стовпотворіння. В армію не призивають тільки арабів, бо ще за часів відтворення держави в 1948 році порахували аморальним змушувати араба піднімати руку проти своїх побратимів.
В даному випадку я маю на увазі тільки національний аспект, бо черкеси і бедуїни за віросповіданням, як і араби, мусульмани, в армію призиваються. Більш того, багато хто з них залишаються в армії і на надстрокову службу. Серед них чимало вищих офіцерів і навіть генералів. Те ж саме можна сказати про друзів, невеликому за чисельністю народ, в релігії якого сплелися елементи ісламу, християнства та іудаїзму.
До слова сказати, бригадою "Гіваті" командує друз Арміад Парс. Ще один друз за походженням бригадний генерал Юсуф Мішлен - начальник служби тилу ЦАХАЛа. Про представників різних християнських течій і говорити нічого - серед 20 проц. ізраїльських військовослужбовців, які народилися на території колишнього СРСР, багато православних.
Релігійна сфера завжди інтимна. Тут потрібна особлива чуйність. Тим більше в армії. В ізраїльській армії крім військових рабинату існує посада і армійського імама. Не за горами і введення посади армійського попа. Показово, що після прийняття присяги солдат має право сам собі вибрати в подарунок або Тору, або Коран, або Євангеліє.