«Але Він узяв наші немочі і поніс наші болез-ні; а ми думали, ніби Бог Його вдарив поразами й УНІЧ-дружин Богом »(Іс. 53: 4).
Перш ніж Ісус був розп'ятий на хресті, Його бичували у дворі Пілата жорстокі римські солдати. Спина Іісу-са Христа була буквально роздерта. Люди бачили здалеку це суворе випробування. Вони думали, що Ісус страждає по-тому, що Бог відвернувся від Нього. Однак в Біблії написа-но, що Ісус Христос був розіп'ятий для того, щоб забрати наші немочі і понести наші скорботи.
Нещодавно я проводив євангелізаційний крусейд в Ні-дерландов і виявив, що там не діє зцілювальна сила Ісуса Христа. Не буде перебільшенням сказати, що сучасна Європа виглядає як суспільне кладовище. Християнство, що процвітало в Європі дві тисячі років тому, здається сьогодні пішли в небуття. Куди б я не пріез-жав, я міг бачити величні собори з їх витіюваті-ми шпилями, що підносяться високо в небі. Але собори були порожні! Вони вже не служать для поклоніння. Блешні-ство з них використовується як концертні зали або помеще-ня для виставок. У Нідерландах більше десяти тисяч собо-рів, але більшість з них пустує.
За час, проведений мною в Нідерландах на Між-народному семінарі церковного зростання, я провів пів-тори тисячі служінь. Ночі безперервно я проповідував на євангелізаційному зльоті для трьох тисяч осіб. Одного вечора я молився за хворих, і Бог дав мені знати, що в дан-ний момент отримує зцілення людина, у якого одна нога коротша за іншу. Зробивши паузу в молитві, я сказав: «Че-ловек, у якого одна нога коротша за іншу, буде зцілений». Цілюща сила Ісуса Христа відразу ж почала працювати, і сталося диво. До мене підійшла жінка зі свідок-ством про те, що це вона отримала зцілення.
Наступного вечора Господь відкрив мені, що Він видаляє чиюсь пухлина. Я сказав: «Людина, що страждає від раку в тілі, зцілюється». Коли прийшов час свідчень, моло-дой чоловік, що страждав від раку і ще не встиг зро-лать заплановану операцію, підійшов до мене зі свиде-будівництві. Він був твердо переконаний, що Боже чудо освобо-діло його від недуги. Істинно, Ісус Христос вчора, сьогодні і навіки той же (див. Євр. 13: 8).
«Але Він мучений був за гріхи наші, і мучений за безз-Конія наші; кара на Ньому, Його ж ранами нас зцілилися »(Іс. 53: 5).
У цьому уривку Писання ми дізнаємося, що Ісус страждав за наші гріхи, а не за Свої. Письмо оповідає, що Він був мучений (поранений) за наші гріхи. Він був мучений і изби ваем, щоб ми отримали прощення і свободу за наші про- шлие, справжні і майбутні гріхи.
Біблія також говорить про покарання, яке поніс Хрис-тос заради нашого благополуччя. Людина потребував прими-рении з Богом. Покарання, яке поніс Ісус, послужило до примирення людини з Богом, відкрило нову можли-ність взаємодії з Духом Святим. Ісус зазнав не тільки сильні страждання, але і біль поділу зі Своїм Отцем. Від цієї болісної болю Він вигукнув: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Ти покинув Мене?» Прицвяхований до Хреста, Він, який не знав гріха, став гріхом за вас і мене. Яка любов! Яка милість! Яке позбавлення!
«І ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53: 5).
«Всі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і Господь поклав на Нього гріхи всіх нас »(Іс. 53: 6).
Природа вівці - йти своєю дорогою, поки хтось не по-веде її і не стане про неї піклуватися. Подібно загублену вівцю, людина збивається зі шляху і йде слідом своїх похотей: похотей плоті, очей і гордості життєвої. Однак Бог зав-жди готовий прийти нам на допомогу. Бог поклав на Ісуса найстрашніші гріхи всіх нас. Гіркі страждання Христа стали здійсненням божественної допомоги для всіх, хто збився зі шляху.
«Він мучимо був, але страждав добровільно, і не відкривав уст Своїх; Як ягня був проваджений Він на заколення, і як ягня супроти хто стриже його мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст »(Іс. 53: 7).
Одкровення пророка Ісаї являє нам виснаженого і мовчазної Царя, схожого на смиренного агнця. Чотири Євангелія ясно показують, як після арешту Ісус Христос мовчки зносив всі звинувачення первосвящеників і старій-шин. Відповідаючи на запитання Пілата, чи є Ісус Царем євреїв, Він лагідно відповідав «Так», не намагаючись довести свою цноту-ність. Ісус знав Свою особливу мету перебування на Землі: стати гріхом за гріхи цього світу, і, незважаючи на виснаження і обмежені обставини, Він продовжував зберігати мовляв-чание, як вівця, що провадять її на заколення. У той час Він думав про вас і про мене. Він дивився вперед, бачачи кінцеву мету на Голгофі - повернення людини до правильних взаимоот-носіння з Богом!
«Від утиску й суду Він забраний був але хто збагне Його рід? Бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мо-його на смерть Його дано »(Іс. 53: 8).
Ісайя говорить нам, що мало хто в той день розуміли, за кого страждав і вмирав Ісус. Навіть в наш час далеко не всі усвідомлюють, чому Ісус пішов на Хрест. Людина, осо-знає, що Ісус Христос страждав за нього, дійсно відс-но благословенний. Ця людина знає, звідки приходить його перемога. Він знає, що був викуплений завдяки стражданням Христа.
Такій людині не треба напружуватися або намагатися за-служити спокутування. Він знає, що має право провезення-розголошувати в своє життя все те, за що вмирав Христос. Якщо ця людина захворіла, він знає, що може бути зцілений. Він знає, що Ісус поніс всі наші хвороби на собі, щоб ми були зцілені. Він знає, що може ходити в перемозі з Іісу-сом кожен день, навіть працюючи на тому місці, де панує гріх. Він знає, що Ісус сплатив той борг, який сам людина не змогла б оплатити ніколи. Завдяки цій чудовій істині, людина може переможно жити поза гріха і в пів-ном здоров'ї. Людство, яка усвідомлює цю істину, більше ніколи не буде страждати від поразки і невпевненості, але буде щодня зростати у вірі і перемоги у Христі Іісу-се. Така людина не буде прагнути накопичити багатства цього світу. Він буде жити життям, дарованої йому Іісу-сом Христом через страждання на Голгофі. В Євангелії від Марка (8:36, 37) написано: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? »
Ми засмучуємося, бачачи людей, спожитих тимчасовими задоволеннями життя, залишили Ісуса Христа. Бачачи їхнє життя, ми дізнаємося, що вони не чули або не зрозуміли причини страждань Ісуса Христа.
«Йому призначили труну з лиходіями, але Він похований у бога-того, тому що не зробив гріха, і не було в Його устах омани його» (Іс. 53: 9).
Протягом усієї Свого життя Ісус не зробив ні од-ної помилки, не сказав злого слова і не зробив гріха. Од-нако Він був похований «у багатого», тому що у Нього не було Своєю могили. Живучи на землі, Він був біднішими будь-якого бродяги тих днів. Одного разу Ісус сказав Своїм майбутнє-му наступнику: «Лисиці мають нори і птиці небесні гнізда, а Син Людський ніде і голову прихилити». З якою метою Ісус Христос зубожів і прожив земне життя в бідності? Відповідь на це питання ми можемо знайти в Біблії: «Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом» (2 Кор. 8: 9).
Ісус Христос добровільно відділив Себе від слави небес і прийшов на землю, наповнену хворобами, гріхом, Сожу-ленням і горем, щоб через Свої страждання і смерть перед- ложить нам багатства небес для нашої користі. Люди Повсему-ду повинні прийняти ці багатства спокути, зцілення і переможної життя в достатку, які складають осно-ву нашої віри. Коли ми приймемо Його багатства, прокляття бідності і потреби буде вигнано. Ми повинні побачити исти-ну очима віри. Ми повинні усвідомити це і повірити, що можна вийти зі стану постійних труднощів у topi чи іншій сфері і досягти іншого рівня, тому що Ісус взяв на Себе прокляття убогості. Христос постраждав, щоб ми могли успадковувати Божі благословення. Ці благосло-нення чекають нас, викуплених дітей. Коли ж ми про них за-явімо? Ми дійсно можемо жити як діти Царя!
Беручи благословення, поточні в наше життя з голгофського Хреста, ми стаємо здатними ділитися ними з іншими людьми. Писання каже: «Бо кожне тіло - як трава, і всяка слава людини - як цвіт трав'яний: засохне трава то й цвіт опаде» (1 Пет. 1:24). «Ви, що не відаєте, що (трапиться) взавтра, яке ваше життя?
Пар, що на хвильку з'являється, а потім зникає! »(Як. 4:14). Живучи в сучасному світі, ми стикаємося з багатьма небезпеками руйнування. З часу наших НЕ-давніх поїздок до Європи і США мене не покидає відчуття наближення кінця людської раси. Тільки Ісус Хрис-тос забезпечує безпеку в цьому грізному столітті. Як Ной знайшов притулок в ковчезі під час потопу, як сім'я пле-Мяннік Авраама була виведена з Содому і Гоморри, так і ми знаходимо притулок для нашої майбутності, нашої жит-ні та нашого розуму, прийнявши Ісуса Христа в своє життя і де-гавкоту все, що в наших силах, щоб інші люди наслідували наш приклад.