Адже всі ми вчили іноземну в школі, багато - в інституті і на всіляких курсах. Якщо порахувати всі витрачений на навчання час, вийде пристойний шматок життя. Так чому ж при цьому такий сумний результат - 13 осіб на тисячу?
Років 15 тому це питання нікого не цікавив.
Але піднялася залізна завіса, ми почали їздити по світу - хтось більше і довше, хтось рідше і коротше. І тоді ми з подивом виявили, що проти нашого сказаного з напругою «My name is Vasia», європейці, наприклад, спокійно пояснюються, крім рідної, англійською та ще на парі мов. Тут вже починаєш гадати: чи то ми такі тупі, чи то нас не так вчили?
Ну, щодо тупості - це не про нас. Самі європейці тепер шкодують, що так думали. Значить, нас не так вчили. Можливо. Логічно. Але і мотивувань у нас не було стійких. Це в Європі, де через годину їзди на машині потрапляєш в іншу мовну середу, доводиться пристосовуватися. А у нас чужу мову як засіб спілкування не важливий. Дійсно, з ким?
Дійсно, коли навчання захоплююче і різноманітно, ефект набагато помітніше.
Однак опанування мовою - процес трудомісткий і тривалий, і за місяць-два навіть за найкращим підручником вивчити іноземну мову неможливо. Можна тільки навчитися на ньому базікати. Що теж чимало, але все ж явно недостатньо.
Найчастіше основа іноземної мови закладається в школі. І від того, як його викладають там, залежить успіх в майбутньому. Але ще більш важливий момент у вивченні мови - мотивація, сильне і стійке бажання пізнати мову.
Візьмемо, наприклад, США і Європу. В Америці іноземну мову школярі починають вивчати в 16 років і займаються ним лише два роки в середній школі і півтора року в коледжі (так званий університетський рівень). Не дивно, що середній американець так і не знає жодної іноземної мови. Так само, як і середній росіянин! Середній же європеєць досить добре говорить на одному-двох чужих йому мовах. Чому?
Відповідь проста. Весь світ говорить по-англійськи. Навіщо американцеві чужу мову, якщо майже всюди розуміють його рідний?
Приблизно те саме відбувалося і з нами: не маючи можливості вільно роз'їжджати по світу, ми, власне, і не потребували іноземних мовах.
А навіщо вони? Без глушилок «Голосу» слухати? Але, ймовірно, таких любителів і було в совку 13 на тисячу! Подорожуючи по СРСР, ми всюди говорили рідною російською. І все нам відповідали на ньому ж. А ось населення союзних республік, крім своєї рідної, змушене було добре володіти і російським. Як європейці - англійською.
Європеєць знає іноземну не тому, що його добре вчили в школі, а тому, що Європа живе без кордонів і їм потрібні загальні мови. Важко уявити собі шведа, не виїжджає зі своєї країни, читає виключно шведські газети і дивиться тільки шведське телебачення. Поїздки, зустрічі, листи, кіно, телеканали і книги - все це і змушує, і допомагає вивчити мову, перш за все англійський. А ще мова сусіда. Шведу як без норвезького? А швейцарцям як не знати чужих мов, якщо французький, німецький і італійський просто перемішані в країні? Тому підтримується в Європі культура багатомовності. Ніхто там не звертає уваги і не робить круглі очі, коли бачить людину з вільними трьома або чотирма мовами.
Та ж сама мотивація - мова для навчання або роботи за кордоном - рухає останнім часом і нашими людьми.
Все більше росіян починають вивчати іноземну мову не по примусу, а з власної ініціативи. Останнім часом, як зазначено вище, навіть виникає якась мода в Москві - вчити мови. Дуже знаменно. Бажаючі навчатись домагаються набагато більшого успіху, ніж за багато років навчання в школі, до того ж - набагато швидше. Тим більше що і вчаться вони по зовсім іншим методикам.
Основою для вивчення чужої мови та його вдосконалення мають стати дві речі: розуміння структури та логіки мови, з одного боку, і вміння нею розмовляти - з іншого. Учневі треба дати основи, а вже далі він може розвивати мову сам.