Читайте також
свободи, який ми не в змозі використати?
<..» Если кто-либо имеет достаточно свободы, чтобы вести здоровый образ жизни и заниматься своим peмecлом, то это достаточно, а столько свободы имеет каждый. И потом все мы свободны только на известных условиях, которые мы должны выполнять. Бюргер так же свободен, как аристократ, если он умеет оставаться в тех границах, которые указаны ему богом и сословием, в котором он poдился. Аристократ так же свободен, как правящий князь, потому что если он при дворе соблюдает немногие придворные церемонии, то может чувствовать себя равным государю. Не то делает нас свободными, что мы ничего не признаем над собою, но именно то, что мы умеем уважать стоящее над нами. Потому что такое уважение возвышает нас самих; нашим признанием мы показываем, что носим внутри себя то, что выше нас, и тем самым достойны быть ему равными. Я во время моих путешествий часто сталкивался с северонемецкими купцами, которые думали, что они становятся равными мне, если бесцеремонно рассаживаются со мною за одним столом; но это не делало нас равными; наоборот, если бы они знали мне цeну и должным образом относились ко мне, то это подняло бы их до меня.
Запитання і завдання до документа
ми не в змозі використати?
Якщо хто-небудь має достатньо свободи, щоб вести здоровий спосіб життя і займатися своїм ремеслом, то цього достатньо, а стільки свободи має кожен. І потім все ми вільні тільки на відомих умовах, які ми повинні виконувати. Бюргер так само вільний, як аристократ, якщо він вміє залишатися в тих межах, які вказані йому богом і станом, в якому він народився. Аристократ так само вільний, як правлячий князь, тому що, якщо він при дворі дотримується деякі придворні церемонії, то може відчувати себе рівним государю. Не те робить нас вільними, що ми нічого не визнаємо над собою, але саме те, що ми вміємо поважати стоїть над нами. Тому що таке повага підносить нас самих; нашим визнанням ми показуємо, що носимо в собі те, що вище нас, і тим самим гідні бути йому рівними. Я під час моїх подорожей часто стикався з купцями, які думали, що вони стають рівними мені, якщо безцеремонно сідають зі мною за одним столом; але це не робило нас рівними; навпаки, якби вони знали мені ціну і належним чином ставилися до мене, то це підняло б їх до мене. "(Гете)
створення органу, в якому кон-фліктена боку регулярно зустрічаються з метою веде-ня переговорів із усіх гострих тем, пов'язаних з кон-фліктена, і прийняття рішення встановленими способами, не відповідають обставинам (більшістю, квалі-ваних більшістю, більшістю з правом вето, одноголосно ). Однак рідко буває достатньо тільки цієї можливості: переговори можуть залишитися безрезультатними. У такій ситуації рекомендується залучення третьої сто-ку, т. Е. Які беруть участі в конфлікті осіб або инстан-ций. 2. Найбільш м'якою формою участі третьої сторони є посередництво, т. Е. Угоду сторін від випадку до випадку вислуховувати посередника і розглядати його пропозиції. Незважаючи на гадану необов'язковість
цього способу дій, посередництво (наприклад, Генераль-ного секретаря ООН, федерального канцлера і т. д.) часто виявляється надзвичайно ефективним інструментом регулювання. 3. Проте часто необхідно зробити наступний крок до арбітражу, т. Е. До того, що або обра-щення до третьої сторони, або в разі такого звернення виконання її рішення є обов'язковим. Ця ситуа-ція характеризує стан правових інститутів в неко-торих (зокрема, міжнародних) конфліктах. 4. У слу-чаї якщо для учасників обов'язково як звернення до третьої сторони, так і прийняття її рішення, обязательнийарбітраж знаходиться на кордоні між регулюванням і придушенням конфлікту.
Цей метод може іноді бути необхідний (для сохране-ня форми державного правління, можливо, також для забезпечення миру в міжнародній області), але при його використанні регулювання конфліктів як контроль їх форм залишається сумнівним.