Дівчинці переморгнувся: «Що б він сказав якби дізнався що має справу з справжні відьмами?»
Салют Папс! - промовила Лісса, невимушено змахнувши рукою.
Здрастуй, ТЕДІК-Медведик, наш ранковий ведмідь! - радісно восклік-нула Тінка.
ТЕДІК-Медведик, ранковий мед-ж! - повторила Тінка з сяючими очима. - Тобі не подобається таке обра-щення?
А пізніше я зможу називати тебе «передобідні ведмідь», «послеобе-денний ведмідь» і «вечірній ведмідь», - весело розповідала дівчинка. - А перед сном ти знову будеш у нас Ті-дик-Медведик.
Так. але вчора ще я запропонував вам, щоб ти і твої брати називали мене просто татом. А якщо вам це чомусь чи-бо не до смаку, то можна по імені - Борис.
Тінка акуратно прибрала з лоба за вуха свої шовковисте світлі локони.
А звернення «ранковий ведмідь» тебе дуже ображає? - засмучено спро-сила вона.
- Проти чого ти «Не проти»? - Гріт Клювель, як завжди, стрімко і шумно влетіла в кухню. При цьому вона гарячково нишпорила в сумці у пошуках ключів від машини. - Знову на дорогах пробки! - поскаржилася вона, відразу ж забувши про власний питання.
Залишилося чотири дні! - торжест-венно сповістила Грит Клювель тоном популярної теледікторші, презентую-щей нове шоу. - Починаю зворотний рахунок!
Чи означає це, що ви збираєтеся-тесь полетіти на Марс? - з награним захопленням запитала Лисси. - По-трясная ідея! От уже не думала, що два багатодітних батьків на це здатні.
Грит зробила рух, ніби собира-Ясь відважити Лисси запотиличник, але пе-редумала і, сміючись, вибігла з кухні.
На старовинних годинах з зозулею, ві-сіли над кухонним столом, відчини-лась дверцята, і звідти вискочила пташка, сім раз хрипко і надсадно прокричав-Шая «ку-ку».
Лисси злегка почервоніла, нагнулася і зробила вигляд, що поправляє шнурки на черевиках. Ущипнувши Тінку за ногу, вона ледь чутно шепнула знизу: «Скажи йому що-небудь, що не мовчи!»
Тінка набрала в груди побільше віз-духу, нервово озирнулася і, рішуче вказавши на жовту пластмасову бу-тілько, що стояла біля раковини, Поинтер-сова:
- Скажи, ТЕДІК-Медведик, чому на кожному миючому засобі написано: «З натуральним соком лимона», в той час як в лимонад взагалі немає ніякого лимона, тільки штучні барвники та смакові добавки?
- Гм-м-м. сказати по правді, я жодного разу про це не замислювався.
Лисси наважилася випрямитися і вдячно показала Тинко піднятий вгору великий палець. Вона квапливо взяла дві глибокі тарілки і насипала в кожну по гірці кукурудзяних пластівців.
Їхній батько вже знову невтомно тру-дился, як Восьмирукий кальмар: однією рукою намазував бутерброди, іншим разом-мешівал в теплому молоці порошок ка-као, третьої витягав з гарячою по-ди пакетики з чайною заваркою, четвер-тої діставав з холодильника баночки з мармеладом. П'ята рука розставляла та-Релком, шоста розклала шість чайних ложечок, а сьома і восьма пакува-вали шкільні сніданки: бутерброди, фрукти і шоколадки.
Лисси нетерпляче розтирала пластівці з молоком і цукровим піском. Вона лю-била, щоб все у неї перемять і на тарілці утворилася напіврідка одно-рідна маса.
- Тепер я нарешті згадав, що хотів тебе запитати, - долинув до неї голос батька з глибини відкритого моро-зільник, звідки він намагався виманити непочату пачку масла. Коли він ви-брався з крижаних глибин, його голову оточувало хмарка холодного повітря. - Лисси, мене турбує твоя оцінка з математики! Як, власне, йде з нею справу? Першу контрольну за півріччя ти, як відомо, провалила. Хіба ти не повинна була вже написати другу і третю роботу? Адже через три тижні літні канікули.
Ложка з корнфлексовой кашею мгно-венно злетіла до губ Лисси. Зазвичай вона за словом в кишеню не лізла, але сей-годину все було трохи інакше: Лисси ли-хорадочно міркувала, що відповісти від-цу, і в пошуках порятунку знову щосили штовхнула під столом Тінкіну ногу.
Обличчя її майбутньої зведеної сестри на мить спотворила гримаса болю, але Тінка стерпіла і відразу зрозуміла, що від неї тре-буется.
Слухай. ранковий мед-адже, - заторохтіла вона, - ти не зна-їж, чому не буває котячого корму з мишачим смаком?
Обстановка загострювалася. Лисси вже обмірковувала шляхи втечі. Але якщо вона зараз просто кинеться до дверей і уде рет, це буде для батька цілком однозначною відповіддю. Вона допускала, що тоді він сьогодні ж вранці може отпра-витися в школу, щоб поговорити з її вчителем математики.
«Цьому треба перешкодити будь-якими середовищ ствами. Але як. »
Раптово почулися чиїсь неуве-ренние кроки, маленькі босі ніжки протопали по викладеному плиткою ку-хонному підлозі. «Папа!» - пролунав писк-лявий голосок. То був Девід, молодший братик Лисси, чотирьох з половиною років. Розпатланий і сонний, він пред-став перед своїм батьком. На ньому була надіта піжамна курточка з зображення-ням двох граючих тигренят. Але здивуй-них чином штанці від піжами були відсутні.
Девід, де твої штани? - немед-повільно запитав стривожений тато.
В унітазі! Вони туди впали! - гру-стно оголосив Девід.
Самі? - Батько глянув на нього з докором.
Самі. - Девід підняв серйозну чесну мордочку і кивнув.