Принцеса для молодшого принца
- Ох, діточки! Не знаю, як і дякувати ... - Сива, сухувата травниця мало не плакала від щастя, розглядаючи свою ногу, ще півгодини тому нагадувала гнилу розбухлу корч.
- Не треба дякувати, - м'яко посміхнулася Елінса. - Ти Юнізе допомогла, ми тобі. І знову допомоги попросимо: притулки на деньок, поки ми шлях знайдемо в ту сторону, куди нам потрібно.
- Та хіба мені шкода? Живіть скільки хочете, там місця багато. Каменоломня покинута. Як знайшли камінь ближче, так її і закинули. Всього-то й встигли сотні три возів взяти. Там потім чаклун недовго жив, він все і облаштував. Ну а я натрапила, коли місце шукала надійніше. Ось тільки ви не зовсім спокійне годинка вибрали переходити щось.
Хінгред потайки зітхнув: а коли воно було, спокійний час? Скільки він пам'ятає, завжди щось заважало. Але зараз його улюблені дівчатка хочуть додому, всі налаштовані на перехід. А Іллі просто з розуму сходить по своєму принцу ... хотілося б на нього глянути. Скільки ж йому було років, цього войовничому високості, коли вони бігли звідти, з рідного світу, рятуючись від йшли по п'ятах чаклунів? Напевно, п'ятнадцять ... або чотирнадцять?
Хінгреду він пам'ятали зовсім підлітком, серйозним, з по-юнацькому круглим підборіддям і твердо стиснутими губами. Та й то як в тумані. Втім, обличчя багатьох знайомих і друзів, що залишилися в рідному світі, згадуються йому якось розпливчасто - дванадцять років не жарт. І невідомо, що з ними стало, як змінилися, як зустрінуть ... Але говорити всього цього старенькій, зрозуміло, не варто.
- Нічого, ми не слабкі, - бадьоро посміхнувся травниці граф, - доїдай та підемо.
- Затримаємося хвилин на двадцять, - попросила Елінса, входячи в кімнату, - скупатися їй краще тут. Ліра вже ванну налила, а я ось одяг чисту приготувала, навіть туфлі у Наталії знайшла. Йдемо, Сімана, допоможу тобі впоратися з місцевими кранами, а ти мені за цей час розкажеш, що в окрузі твоєї печери твориться і хто в тебе стрілу пустити зважився.
Хінгред згідно кивнув: півгодини в такій справі нічого не вирішують. Апраксия, яку дріади закинули в рідний світ натомість ледве доповз він до дзеркала травниця, панікувати не стане.
Тим більше у неї там зараз вистачає турбот. Потрібно поповнити резерв, перевірити магічним поісковічком околиці печери, поставити сигналки і пастки. Раз по лісі бродять стрілки, що носять в сагайдаках отруйні стріли, зайвими не будуть ніякі заходи. Ну і звичайно, їй доведеться витягти з стазиса необхідне для обміну число шахраїв, яких магіня так завбачливо наловила в цьому світі.
Елінса з травниця приєдналися до переодягнувшись в похідні костюми дівчатам трохи раніше, ніж закінчилися призначені двадцять хвилин, причому дріада явно поспішала. Дивлячись на стурбоване обличчя дружини, граф здогадувався: обстановка в рідному світі далека від тієї, що він намалював собі в уяві і на яку налаштувався. Однак знав Елінсу настільки добре, що не міг не розуміти: сама вона не вважає обставини настільки складними, щоб сім'я не могла з ними впоратися.
І це його шалено радувало. Довгі роки дружина вважала себе винною в тому, що заради неї він кинув улюблену, цікаву роботу, розгубив друзів, не спілкується з людьми свого кола і не має ні будинку, ні маєтку, які давно б мав, якби вибрав в дружини більш підходящу жінку . Багато разів Хінгред намагався делікатно переконати кохану і лише одного разу, зловивши в погляді дружини, яка дивилася на дзеркало, відчайдушну гіркоту, здогадався, який вихід із безпросвітного тривожності напівлегального існування приміряти вона для них обох.
Ось тоді він посадив її навпроти і, міцно взявши за руки, суворо повідомив, що абсолютно не згоден з її уявленням про нього. І якщо вона не перестане вважати чоловіка людиною, яка здатна звинуватити улюблену в життєвих труднощах, то, значить, не любить його так, як він любить її. Тому що він не вибирав ні свою жінку, ні дорогу, ні долю. Вибір - справа розуму, а він не міркував ні секунди, коли побачив її наповнені сльозами зелені очі там, на лісовій галявині, над підстріленим мисливцями оленем. В ту мить він зрозумів відразу і безповоротно, що нарешті знайшов ту, без якої не може, не хоче жити далі. А тепер вона має право піти ... як задумала, але доб'ється цим тільки одного. Ті труднощі, які вони зараз ділять на двох, їм доведеться долати поодинці. Однак він відразу обіцяє, що ніколи не перестане її любити і має намір відшукати, куди б вона не пішла.
Ось з того дня вона якщо і переживала, то тільки про дочку ... спочатку про одну, потім і про двох.
- Відкривайте, - скомандував Хінг, повісив на плечі відразу дві сумки і тримає в руках жерстяне відро і кошик.
- Зараз. - Елінса накинула на нього сірий балахон і ретельно обмотала особа графа капюшоном: не вистачало ще, щоб в цьому світі з'явився двійник її чоловіка. - Дівчата, всі готові?
- Давай вже, - буркнула Ліра, - каменів ви, чи що, наштовхали в цю сумку?
- Туди Апі щось клала, - згадала Іллі, підставляючи голову під руки матері, пильно поправляє їй капюшон, - перевіримо, коли прийдемо.
- Все готово. - Елінса озирнулася на горіла на вікні лампу денного світла і, непомітно зітхнувши, оголосила: - П'ять жінок, один чоловік.
Спалахнуло в глибині дзеркала відображення покірно стояли в очікуванні невідомого дива шести сірих постатей в мішкуватих балахонах, стрімко понеслося назустріч і пропало. А натомість з'явився тривожно тріпотів вогник саморобної свічки, червонуватий камінь стін і насичений запах підсихати різнотрав'я, розвішані по стінах і під стелею.
- Ну ось ми і вдома. - Елінса першої скинула з голови капюшон і з тривогою знайшла очима подругу. - Як у тебе тут, Апі?
- Поки тихо. - магіня вже допомагала дівчатам знімати капюшони і складати біля стіни багаж. - Але передчуття дуже тривожні. А що господиня розповіла?
- Зараз поясню, нікому ще не говорила, - пообіцяла дріада і несподівано зізналася: - Поспішала до тебе, дуже не хотілося втратити останню путь. До речі, що ти такого важкого набила в одну сумку?
- Кришталеві куль і каменів, - без тіні збентеження повідомила магіня, - я давно все це купила, та сумнівалася, чи варто тягнути чи ні. Але раз нас стало так багато, вирішила взяти. У тутешніх магів такі речі неймовірно цінуються, а після переходу з іншого світу в каменях зникають всі вади. Я вам відмінні амулети від ментальних заклять заряджу. До речі ... мені пощастило, що джерело недалеко, я просто розквітають, як дріада, від можливості нескінченно черпати енергію.
- Як же, випадково, - беззлобно захихотіла трав-ка, вправно розставляв для гостей чурбачки і лавочки, - стане чаклун випадково селитися в печері, якщо поруч немає джерела. Ну а мені у спадок перейшло. Ти, дівоньки, не бачила, там молока немає, на камінці?
- Занесла я його, - кивнула Апраксия і повернулась до подруги, - ну, розповідай.
- Сімана каже, ще позавчора ввечері помітила, що в горах чужі люди з'явилися. Як - не важливо, у неї свої прикмети. Але спочатку значення не надала, все-таки це угіддя місцевого барона, а він іноді то гостей запрошує пополювати на козлів, то каменотесів - знайти камінь для нової скульптури. Художником себе уявляє. А ось вчора ввечері Сімана поверталася по стежці і раптом відчула укол. Спочатку вона вирішила, що це змія або колючка, але, присівши на камінь подивитися, виявила в рані наконечник від гномів стріли. Якщо пам'ятаєте, коротуна роблять такі: древко від удару відламується, а наконечник при кожному кроці просувається все далі, поки не упреться в кістку або не пройде наскрізь.
- Такими наконечниками в нашому королівстві користуватися заборонив ще прадід королеви інтарі, - пояснив спохмурнілий Хінгред - справа оберталося ще гіршим чином, ніж він очікував.
В душі графа мимоволі заворушилися сумніви, чи не даремно Елінса так поспішила з переходом. Хоча ... зараз вони ще можуть повернутися в квартиру Наталії в будь-який момент. Правда, тоді шахраїв доведеться діставати нових: минулі натомість дріад на Землю отримали від Апі підкріплене магічним заклинанням сувору вказівку негайно бігти з чужого будинку, не забувши зачинити за собою двері.