Блейз Фламбо, дочка багатого герцога, вирішила ніколи не вступати в шлюб. Вона мріє влаштувати притулок для покинутих тварин, але для цього потрібно, щоб її кобила - подарунок батька - виграла приз на скачках. Батько погоджується не перешкоджати дочки, але при цьому просить її відваджувати женихів. Росс Макартур, маркіз Ейв, не на жарт захоплений чарівною енергійною дівчиною, пропонує їй допомогу в підготовці до змагань, але ставить одну умову - вона повинна подарувати йому свою невинність. Обурена Блейз лютує ...
НАЛАШТУВАННЯ.
Герцогиня завдавала горе.
Блейз Фламбо пройшла через спальню до вікна, зверненого в сад. Її губи тремтіли від зловтіхи, яке вона мала до мачухи, жінці, повної рішучості домагатися своїх цілей і в цьому не відрізнялася від неї самої.
Її світлість не бажала змиритися з тим, що Блейз вирішила ніколи не виходити заміж, розмова з батьком не допоміг. У відповідь на скаргу дочки батько знизав плечима і пояснив, що його найдорожча Роксі хоче, щоб всі дівчатка вийшли заміж і жили так само щасливо, як вона. Звичайно, будучи другою дружиною герцога, його найдорожча Роксі теж не сиділа під замком Будинки, поки її чоловік з Габріель Фламбо, своєю постійною коханкою, виробляв на світ сім дочок.
Блейз була впевнена, що її погляди не зміняться, коли вона зустріне - як стверджував її батько - підходящого чоловіка і полюбить його. Що дала любов її матері, крім сердечного болю і семи дочок?
Виглянувши у вікно, Блейз побачила садівників, які займалися своїми звичайними обов'язками, і вирішила, що доведеться почекати і тільки потім потихеньку вибратися з дому, щоб довести до кінця свій задум.
Спершись на підвіконня, Блейз подумки квапить садівників - і тут вперше відчула страх. Мачуха запросила декількох холостяків на обід, і всі вони прийняли запрошення герцога і герцогині Інверарі.
Хропіння на ліжку перервав її роздуми. На ліжку, витягнувши лапи, лежав Паддлз. Плямистий мастиф виглядав так, немов відсипався після семиденної п'янки.
Блейз неквапливо перетнула кімнату і, зупинившись біля високого дзеркала, розглядала власне відображення.
Вона ненавиділа свої веснянки, а руде волосся робили ще більш помітними дрібні точки на переніссі. Рум'янець збентеження трохи скрадав вади, але не могла ж Блейз до кінця життя червоніти кожен день, кожну хвилину.
Як шкода, що вона не успадкувала темне волосся і бездоганну шкіру Фламбо. Шотландський предок, тітка Беделіа Кемпбелл, сказав Блейз батько, через час і простір передала їй непокірні руде волосся і веснянки. Класична краса Фламбо торкнулася навіть сестри-близнючки Блейз, зовсім не схожою на неї.
«Який джентльмен, будучи при здоровому глузді, стане робити пропозицію рудоволосої веснянкуватою мавпочці?» - запитала у самої себе Блейз.
«Сліпий, - пішов її чесну відповідь, - або людина, який мріє про тісний зв'язок з впливовим герцогом Інверарі».
Правда, Блейз вважала, що її веснянки не мають ніякого значення, бо пошуки чоловіка не входили до переліку її першочергових завдань. Перемога на скачках чистокровних коней в цьому сезоні принесла б їй гроші, необхідні для досягнення її мети, або принаймні поклала б початок здійсненню її плану.
І все ж ... Посмішка торкнулася її губ, коли Блейз згадала красивого джентльмена, який в минулому році на весіллі її сестри запросив її на танець. Вальс з маркізом Якимось-там змусив її відчути себе майже привабливою - у всякому разі, під час танцю.
Приємні спогади зникли так само швидко, як і з'явилися. Маркіз запрошував на танець всіх жінок, незалежно від їх віку та зовнішності. І Блейз не могла звинувачувати маркіза в тому, що він не запросив її на другий танець - вона кілька разів наступила йому на ноги.
Знову виглянувши у вікно, Блейз виявила, що садівники пішли, і взяла лежав поруч з її ліжком пухкий мішок.
- Гуляти, Паддлз, - гукнула вона собаку, попрямувавши до дверей.
Розбуджений словом «гуляти», чорноголовий мастиф зістрибнув з ліжка і підтюпцем побіг поруч з нею по коридору.
Зупинившись у сусідніх дверей, Блейз заглянула в спальню сестри-близнючки. Вона сиділа за який стояв біля вікна столом і працювала над бухгалтерської книгою.
- Зараз я дуже зайнята, - не глянувши на сестру, відповіла та. - Попроси кого-небудь ще.
Блейз закрила двері. Ця її сестра завжди була зайнята, коли Блейз потребувала її допомоги.
Пройшовши далі по коридору, Блейз зупинилася у спальні своєї сестри Серени і доклала вухо до дверей. До неї долинули приглушені звуки розмови, і вона відкрила двері. Очевидно, Серена позувала для Софії, своєї сестри-близнючки, яка захоплювалася малюванням.
- Дівчата ... - кашлянув, звернулася до них Блейз.
Обидві близнючки глянули на неї, потім на мішок у неї в руках і в один голос відповіли:
- Ні! - і захихикали.
Блейз закрила двері і попрямувала до кімнати своєї наймолодшої сестри. Вона підняла кулак, збираючись постукати, але почула голос сестри:
Блейз не могла не посміхнутися - Рейвен завжди все знала заздалегідь. «Цікаво, - подумала Блейз, - не могла б вона сказати, наскільки успішними виявляться скачки чистокровних коней в цьому сезоні?»
- Ти можеш ... - увійшовши в кімнату сестри, почала Блейз.
- Я чекала тебе, - перебила її Рейвен, проходячи через кімнату, - але я не копаю.
- Загиблих поховаю я.
- А що, якщо її світлість застане тебе? - посміхнулася її словами Рейвен.
- Дякую за комплімент, сестра.
Блейз сліпуче посміхнулася їй.
- У тебе є лопата? - запитала Рейвен, виходячи слідом за сестрою в коридор.
- Я сховала її за альтанкою.
Блейз попрямувала по коридору до парадних сходах, але Рейвен зупинила її, доторкнувшись до ліктя.
- Буде розумніше скористатися сходами для слуг.
- Ти майже така ж хитра, як я.
Блейз повернула в протилежному напрямку.
- Хитрість, мабуть, наша сімейна риса.
Рейвен обняла сестру за плечі.
- Ми успадкували свою хитрість від Фламбо або від Кемпбеллів?
- Ймовірно, і від тих, і від інших.
Увага Блейз привернуло спів птахів, і вона глянула вгору на небо. У височині пливли легкі хмари, приглушаючи блакитне сяйво, яструб плавно ширяв на вітрі, вистежуючи чергову здобич.
Обійшовши альтанку, Блейз дістала лопату і повернулася до Рейвен, що сиділа на верхній сходинці
Всі права захищеності booksonline.com.ua