Ірка коротко перевела дух. Так ось воно що! Ось чому бабка відправила на базар її! Розраховувала ... Дівчинку раптом занудило. Але ж мало не вийшло по-Бабкін. Всього секунди відділяли грізну базарну доглядачку від того, щоб перетворитися в трупак з начисто знесеної головою!
Бабка, дура жадібна! Ірка з ненавистю дивилася на волаючі стару. Готова з внучки вбивцю зробити, аби за місце не платити!
Ірка відчула, як хвиля гнівного спека піднімається з глибин її душі, і швиденько прикрила очі віями. Але ж, мабуть, і сама бабулька зараз запросто може стати трупом. Добре просмаженим.
Старанно дивлячись в сторону, Ірка рівним голосом повідомила:
Єдине, що можна зробити, це за місце заплатити.
Платити? - зойкнула баба. - Ото розумна дитина! Щоб тобі! А з чого платити? Полуниця на весни була? Чи не Було полуниці! Усі грядки чорні, попалені, що не расті там більшо ничого, може, і не виростити Вже Миколая ... Чия це робота, а? - точно як давній базарна тітка, бабця тицьнула звинувачує палець Ірці під ніс.
Ірка знову відвела очі. Ну, припустимо, робота не зовсім Іркіна. Але і правда, пашить зеленим чаклунським вогнем рука ганялася саме за нею. І тікала Ірка якраз по полуничним грядках, і тепер там дійсно лише чорне горіле пляма. А полуниці, вірного джерела доходу, більше немає і не буде.
- Город весь піском та каміни завалений ... - продовжувала звинувачувати бабка. - Це хто ЗРОБИ?
- Прибрали ми твій город, прибрали! - заволала Ірка. - Он, дивись, чистий, ні песчіночкі! Ти сама після того разу на базар картоплю молоду мішками тягала! Бурячки, помідорчики! Раніше всіх, попереду сезону!
І справді, на ранок після фатальної битви весь бабину город був завалений не тільки піском і землею, але і свіжими молодими овочами, визріли в тілі земляного велетня з виплеснутого на нього Іркою борщу. Задоволена бабка тоді дуже навіть непогано заробила. І зараз теж стара на мить замовкла, не знаючи, що відповісти.
- Так что, ти тепер думаєш, нам тих грошей на все життя вистачить? - бабка недовго перебувала в розгубленості. - 3 такими-от втратами? Грошей ні Копійка НЕ зароб, товар попсувати ... - несподівано нова думка прийшла бабці в голову, - помідори побув, а кабачата шо ж? Не могла зібрати?
Ірка представила, як під поглядами регочуть торговок вона повзає по брудному асфальту - збирає розкотились кабачки, - і їй стало погано.
Може, тобі ще й кульочок з битими яйцями сюди приволокти? - нахабно процідила крізь зуби норовиста дівчина.
А та притягла б, що не бариня! Яєшню б засмажили! Ні, ну що ж це за дитина! Така, мени, старої жінці, на Бідний голову! Лише розорення з неї, лише збитки!
Ну так вижени мене, і все! - закричала Ірка.
Ком образи заліпив горло. Від жалю до себе перехопило подих. Так що вона бабці - курка, мало яєчок несе?
- Як же вижени! А бабці старій одній по господарству! Від дівко бісові! На все згодна, аби не робити! - тут же підхопила баба. - Пол не замітання, по двору Мотлох валяється, а вона соби сидить! - зиркнула на що стоїть біля хвіртки Ірку і уточнила: - Варто! Ручки наманікюрені склалось!
Ірка швидко заховала руки за спину. Вона вчора піввечора вбила на свій манікюр: поверх темно-синього лаку ще і розмалювала кожен ніготь під японські ієрогліфи. Тонкої гелевою ручкою. Ірка вважала, що вийшло не гірше, ніж у будь-яких дорогих салонах, і манікюром своїм пишалася. Але бабці цього, звичайно, не зрозуміти!
- А ну давай стіл до сараю, - бабка кивнула на столик. - І до діла! Чи не вміешь товар берегти, так хоч приберися! А потім ВЕРТАН до городу! Ручки свої наманікюрени берегла, та половину Жуків на помідорах позалишала, вісь індійські знов і поповзли, - і, похитуючи головою і пирхаючи, як розсерджений їжак, бабка круто розвернулася і попрямувала через двір до будинку.
Ірка з досадою штовхнула столик, потім нахилилася підібрати його з землі ... Ззаду почувся легкий шелест шин. Ірка озирнулася. Підстрибуючи на роздовбаній стежці, чорний джип мчав прямо на неї. Дернувшісь від миттєвого переляку, Ірка відступила до хвіртки. Темна громада зупинилася, повністю перекриваючи вихід з провулка. Водійське скло поповзло вниз ... Ірка знову відступила ...
З глибини салону роздратований чоловічий голос запитав:
- Дівчинка, а де тут живе ... - раптом голос перервався, і з салону висунувся міцний чоловік років тридцяти п'яти. - Опа, я тебе впізнав! Ти-то мені і потрібна! - скрикнув він.
Ірка перевела дух, і тут же полегшення в її душі змінилося невдоволенням. Вона теж впізнала свого співрозмовника.
Ірка приречено зітхнула. Хоч гість і непроханий, але не тримати ж його, справді, на порозі.
- Проходьте, - знехотя процідила вона, - он туди, на лавку під яблунею, - і посторонилася, пропускаючи бізнесмена Іващенка, якого починаюча відьма Ірка Хортиця одного разу мало не зжила зі світу.
ВІДЬМИ У РОЗДРІБ І ОПТОМ
Ірка тихенько зазирнула в будинок. Зазвичай бабка не надто придивлялася, хто до Ірці приходить, хто йде. Але дорослого дядька на дорогому джипі могла і засікти, і тоді вже питань не оберешся. Але, здається, Ірці пощастило. Бабка, все ще важко дихала після ранкового скандалу, стояла посеред вітальні і гнівно шелестіла сторінками телепрограми. Нарешті вибір був зроблений, і, все ще продовжуючи обурено сопіти, бабка сіла в крісло. Клацнув пульт, розкішна красуня посеред настільки ж розкішною кімнати театрально заломила руки і закричала щось про неземну любов. На бабиній особі проступило умиротворення.
Ірка досить кивнула. Все, вважай, бабки будинку немає. Не те що на джипі, на танку можна приїхати - і то не помітить. І нехотя потяглася до столика під яблунею, де, витираючи піт широким картатим хусткою, сидів бізнесмен Іващенко.
Що, з ранку красу наводила? - покосившись на Ірку, запитав бізнесмен.
Яку красу? - здивувалася Ірка.
Так біля очей залишилося, - ніяково хмикнув Іващенко. - Яєчна маска, так? Моя дівчина їх теж робить.
Ірка отколупнул з століття плівку присохлого білка.
- Ага, маска, - похмуро буркнула вона. - Косметична. Яйце з тиском помідором і цілим кабачком. Накладається на ринку.
А чому на ринку? - тепер уже сторопів Іващенко.
Там від фруктових випарів повітря для шкіри дуже корисний, - люб'язним голосом пояснила Ірка. - Так своїй дівчині і передайте.
Моя дівчина на ринок не ходить, у нас домробітниця є, - відповів остаточно розгублений Іващенко.
Нічого, для краси-то можна і сходити. Встане посеред базару, яйцем і помідором намажете, кабачком розітреться ...
Ірка злилася. Домробітниця у них, бачте! Він що, сюди приперся про домробітницю розповідати?
- Ага. Ну да, - невизначено пробурмотів Іващенко і замовк, нерішуче поглядаючи на неласкаву господиню. Ніяково потягнув краватку, ніби той його душив. Поводив пальцем по погано обстругав краю стільниці.
Ірка мовчала, зовсім не збираючись допомагати бізнесменові. Найбільше її влаштувало б, якщо б гість забрався з саду, так і не наважившись висловитися. Але Іващенко недарма був великим бізнесменом. Набравши повні груди повітря, як перед стрибком з вишки, він випалив:
- У мене є приятель. Тобто був компаньйон.
Ірка знизала плечима. Ні, він не про домробітницю прийшов розповідати, схоже, він вирішив Ірку з усім своїм сімейством познайомити. Ось уже до компаньйона дістався, скоро на собак з кішками перейде.
Так ось, недавно мій компаньйон зник. Втік. І прихопив з собою дуже велику суму. Величезні гроші, ти собі навіть не уявляєш які! А найголовніше, це не наші з ним гроші. Це партнерів наших. Вони нам бабки під один проект дали. А тепер, сама розумієш, ні проекту, ні грошей, одні неприємності.