Вірніше, треба було б написати «класичний» гумор або «найпопулярніший». Але в загальному і цілому думка зрозуміла. Давайте я почну викладати, як розумію цю різницю. Почнемо з Америки.
Ні для кого не секрет, що в Америці гумор зводиться до двох простих речей: «посковзнувся, впав» і «торт в обличчя». Для того, щоб це знати, не потрібно їхати в Америку, можна просто кіно подивитися.
Для прикладу, кадр з дуже старого фільму «Великий диктатор» з Чарлі Чапліним. Як варіант, замість торта пропонується локшина. І щоб потім вона висіла по вухах.
Щодо «посковзнувся, впав» навіть фільми наводити не потрібно. Досить зайти на youtube і подивитися будь-який американський ролик під заголовком «funny falls» або «смішні падіння».
Загалом, це основне. Сказати, що мені особливо подобається - навряд чи. Мені завжди боляче за тих, хто падає. Співпереживаю, так би мовити. А торт в обличчя у мене навіть посмішки не викликає. Чесно.
Тепер про популярний російський, вірніше - російський гумор. Тому що це починалося ще в СРСР. Для того, щоб здогадатися, що насправді популярно, потрібно виїхати в США.
Як писав класик, і я мільйон разів це повторю: «Обличчям до обличчя обличчя не побачити». Ось і я тільки з Америки зрозумів, що російський гумор - це гумор алкогольний. Я вже про це писав раніше.
Які самі «веселі» фільми для російської людини? «Самогонники», взагалі всі фільми з трьома алкашами: Віцин (непитущий по життю!), Нікулін, Моргунов. Вони ж п'ють там постійно.
Що цікаво, цю трійцю здерли з американської - three stooges. Але вони в кіно, в основному, б'ють один одного по голові чимось важким. І падають, зрозуміло, і теж тортом в обличчя.
Якщо продовжити ряд, то можна взяти будь-яку російську комедію, і в більшості гумор заснований на випивку. «Іван Васильович», «З легким паром», «Діамантова рука» - всюди п'ють.
Мало того, гумор зі сцени у виконанні російських гумористів теж зводиться до випивки або навіть до наркоманам. Я в цьому переконався, подивившись новорічну програму російського телебачення.
Це що взагалі таке? Зрозуміло, якщо людині з року в рік довбати, що він п'яниця, то людина вип'є в кінці кінців. А з п'яним простіше, можна йому тільки підливати, і він твій навіки.
Так, і власне анекдоти теж. В Америці анекдотів мало. І в основному, вони про блондинок. І то, останнім часом їх стало незручно, а то й небезпечно розповідати: Раптом блондинка поруч пройде!
Так що ж виходить, мені взагалі не подобається гумор ні в Росії, ні в Америці? Неправда Ваша. Я з гумором йду по життю, і знаходжу його всюди, де тільки можна.
Наприклад, що росіяни, що американські комедії мені подобаються «з перевдяганням». В Америці це «Тутсі», наприклад, а в Росії кращий фільм цього жанру «Здрастуйте, я Ваша тітка!»
Саме ця «тітка» для мене взагалі чи не найкращий фільм російською мовою. Я зараз його не пам'ятаю покадрово. Швидше за все, там теж п'ють або випивають, але це не головна лінія фільму.
Хотів сказати ще про фільм «Гусарська балада». В принципі, там гумор теж «з перевдяганням». Але там п'ють досить багато, і навіть співають «п'яні пісні». Ні, не годиться для мене.
Зрозуміло, я своєї думки не нав'язую. Але зверніть увагу на таку особливість - в Росії і раніше в СРСР я не помічав, як багато горілки ллється з екрану. Звично просто.
А тут, в США, коли на вулицях не буває алкашів, на природі, на відпочинку п'яного не побачиш, то волею-неволею починаєш замислюватися, а чи так я жив ТАМ?
І під кінець, просто вже не тримається, розповім Вам анекдот:
Рабинович щоранку підходить до газетного кіоску, бере «Правду», проглядає першу сторінку і повертає газету, не купивши. Через кілька днів продавець запитує, що він шукає.
- Некролог.
- Некрологи поміщають на останній сторінці.
- Некролог, якого я чекаю, буде на першій!
І ось я тепер щоранку, відкриваючи новини в інтернеті, все чекаю і чекаю. Ну коли ж, чорт забирай?