Чи володієте Ви українською мовою?
Не поспішайте відповідати на це питання ствердно. Все залежить від того, що розуміти під «володінням» мовою.
Почнемо з того, що українською мовою в усьому багатстві його граматики і особливо словника взагалі ніхто не володіє. Кількість слів в сучасній російській літературній мові наближається до 100 тисячам. Але якщо ми візьмемо кількість слів, що вживаються навіть найбільшими українськими письменниками, то воно далеко не досягатиме цього числа. Наприклад, Пушкін, до творів якого зараз складено повний словник, вживав «всього-на-всього» 21 тисячу слів.
Справа навіть не в цьому. Володіти мовою - значить максимально використовувати всі виразні можливості, приховані в ньому; вміти вкласти навіть в самий малий запас слів, виразів все, що можна в нього вкласти; вміти зрозуміти сказане так, як воно було сказано. Все це не так просто.
У процесі оволодіння мовою одні і ті ж результати можуть досягатися різними способами. І дитина, яка навчається говорити і вже правильно вживає звуки і граматичні форми, зовсім необов'язково користується при цьому точно тим же механізмом, що ми з вами.
Коли дитині виповнюється рік три - рік чотири місяці, він говорить багато слів начебто вже правильно. Але якщо для нас важливо чітко розрізняти схожі слова - саме «кішка», а не «кашка», саме «сало», а не «залу», то дитина цього віку, навпаки, засвоївши якісь слова, підганяє все нові слова під вже знайомі зразки. Тому абсолютно різні слова починають у нього звучати дуже схоже.
У наступні півроку дитина вивчається розрізняти схожі слова. Але він їх розрізняє не тому, що розуміє, в чому різниця, а тільки тому, що знає від дорослих, що це різні слова. І тільки на початку третього року життя він опановує фонетикою рідної мови настільки, щоб не тільки ясно розрізняти слова, а й розуміти, в чому їх відмінність.
Цікаво, однак, що в китайській мові справа йде не так. Китаєць, навіть грамотний (знає ієрогліфи), якщо він не знайомий з писемністю типу нашої, т. Е. З писемністю буквеної, не усвідомлює всередині складу голосний звук.
Значить, є підстави думати, що якби ми теж користувалися ієрогліфічним, а не буквений писемністю (т. Е. Позначали б не окремі звуки, а цілі слова), то, можливо, не вміли б, навіть і будучи дорослими, розкладати склади на звуки.
Схоже розвиток помічається при оволодінні граматикою. Якийсь час дитина правильно вживає граматичні форми, але вони ще ізольовані в його мозку, як якщо б це були окремі слова. Лише потім він починає розуміти, що «столу» і «кішці» - це форми, які мають однакову граматичну характеристику, а «кішка», «кішки», «кішці» і т. Д. Об'єднані в мові в єдину систему.
Але особливо важливим є розвиток значень слів. Воно було досліджено на початку 30-х років радянським психологом Л. С. Виготським. Ось що у нього вийшло.
