Ще як шкодить! З власного досвіду знаю. А вже як засмоктує це стан і словами не передати. Починається все з малого, а закінчитися може справжньою депресією, яка може "вкрасти" у Вас багато років життя. Спираючись на свій досвід, можу сказати, що страждала від туги і апатії тільки тоді, коли не було можливості реалізувати себе (не було грошей, можливостей, часу). Зазвичай найщасливішою я була, коли дозволяла собі більше, ніж звикла, коли ставала більш "егоїстичною", менше думала про "зручність" інших, і більше про себе. Для того. щоб бути щасливою, потрібно більше думати про себе і слухати своє серце, як би не банально це звучало. Тоді, коли я не ховає боязко свої найпотаємніші бажання глибоко всередину, а сміливо діставала їх з свого серця і втілювала в реальність, ось тоді, тоді я була абсолютно щаслива, я відчувала, що живу повноцінним, яскравим, насиченим життям.
Я не буду вдаватися до медичних та психологічних обґрунтувань. Розповім на особистому прикладі.
Почну з себе. Якщо раптом а мене нападає туга, а по іншому сказати ностальгія. Те настрій псується в одну секунду, нічого не радує, не хочеться ні з ким розмовляти і моторошно болить голова. Я взагалі не дуже люблю цей стан, тому намагаюся. якомога швидше привести себе до тями. Починаю з салону краси, це трохи надихає мене.
Зі станом туги обов'язково треба боротися, тому, що у мене є інший більш сумний приклад.
Коли бабусю перевезли з її села до нас, а будинок продали (вона сама так захотіла), то її туга по тому місцю, де вона провела все своє життя, росла з кожним днем. На це страшно було дивитися. Я дуже часто заставала її, дивиться у вікно, в ту сторону в якій було село. Вона дуже багато плакала, на перший погляд безпричинно, але насправді причиною була саме туга. Бабуся померла в 73 роки, в якійсь мірі, вона трохи збожеволіла.
Тому, вважаю. що туга це повільне самогубство, і з цим станом треба боротися всіма силами і засобами.
я звичайно не фахівець, але це не нормально. смуток і туга супроводжуються комплексом таких явищ: сонливістю; зниженою працездатністю; деякою загальмованістю рухів, мови і мислення; зниженим артеріальним тиском, пульсом і м'язовим тонусом. Людині можна посумувати але не постійно ж! Спробуйте попити антидепресанти такий як звіробій. або спеціальні лікарські препарати, які підтримують рівень нейрогормонів нейромедіаторів в нормі, адже саме вони відповідають за настрій.
а ще сходіть до церкви і посавьте собі сорокоуст за здравіє, а також помоліться всім святим!